Президент США Дональд Трамп провів перше офіційне засідання «Ради миру» (Board of Peace, або «Борд миру»), новоствореної міжнародної платформи, яку він особисто очолює як голова. Захід, що відбувся 19 лютого 2026 року у Вашингтоні, у приміщенні, яке нещодавно перейменували на Інститут миру імені Дональда Дж. Трампа (раніше — U.S. Institute of Peace), зібрав представників понад 40 країн, а також ключових фігур американської та міжнародної дипломатії.

Засідання відкривав сам Дональд Трамп, який виступив у ролі голови Ради. Окрім нього, серед головних доповідачів та членів виконавчого комітету (executive board) були:

• Марко Рубіо — державний секретар США, один із найближчих соратників Трампа в зовнішній політиці;
• Джаред Кушнер — зять президента, колишній старший радник і архітектор «Угоди століття» часів першого терміну Трампа;
• Стів Віткофф (Steve Witkoff) — спеціальний посланець США з питань Близького Сходу, активний учасник нещодавніх переговорів;
• Майк Волтц (Mike Waltz) — постійний представник США при ООН;
• Тоні Блер — колишній прем’єр-міністр Великої Британії (1997–2007), який має багаторічний досвід близькосхідної дипломатії;
• Нікола Младенов (Nikolay Mladenov) — болгарський дипломат, колишній спеціальний координатор ООН з близькосхідного мирного процесу, нині представник «Ради миру» у Газі.

Серед помітних гостей — Джанні Інфантіно, президент ФІФА. У грудні 2025 року Інфантіно вручив Трампу «Премію миру» від ФІФА, і президент США з трибуни подякував йому за підтримку, підкресливши символічний зв’язок спорту та дипломатії.

Білорусь, попри запрошення, не була представлена на рівні президента. Самопроголошений президент Аляксандр Лукашенка після консультацій з Кремлем вирішив утриматися від особистої участі. Замість нього планувався приїзд міністра закордонних справ Максима Рижкова, але й він, за останніми даними, не прибув.

У своїй промові Трамп оголосив про масштабні фінансові внески:

• США вносять 10 мільярдів доларів до фонду «Ради миру». Частина цих коштів піде на відновлення Сектора Гази — інфраструктури, житла, лікарень та гуманітарних програм;
• Дев’ять країн — Казахстан, Азербайджан, ОАЕ, Марокко, Бахрейн, Катар, Саудівська Аравія, Узбекистан і Кувейт — разом зобов’язалися надати понад 7 мільярдів доларів на пакет допомоги Газі.

Окремо Трамп відзначив військову складову стабілізації:

• Індонезія, Марокко, Казахстан, Косово та Албанія погодилися направити контингенти до складу міжнародних стабілізаційних сил у Газі. Зокрема, Індонезія заявила про готовність надіслати 8000 військовослужбовців або більше.

Президент наголосив, що майже всі запрошені країни вже приєдналися або «ламаються» і скоро приєднаються. «Вони грають трохи, але всі приєднаються», — пожартував Трамп.

Одним із найгостріших моментів виступу стала тема Ірану. Трамп заявив:

«У найближчі десять днів ми дізнаємося, чи зможемо ми домовитися з Іраном чи ні. Ми повинні укласти значущу угоду. Інакше відбудуться погані речі».

Він похвалив Віткоффа та Кушнера за «дуже хороші зустрічі» з іранською стороною в Швейцарії та підкреслив:

«Вони не можуть мати ядерну зброю — їм про це дуже чітко сказали. Нам дійсно потрібно попрацювати з Іраном».

«Вісім воєн врегульовано, дев’ята на підході»

Трамп традиційно похвалився дипломатичними успіхами свого другого терміну:

«Ми врегулювали вісім воєн і на підході ще одна. Я думав, що вона буде найлегшою. Але з війною ніколи не знаєш, що буде простим, а що — ні».

Він окремо згадав мир між Азербайджаном та Вірменією, подякувавши президенту Ільхаму Алієву та прем’єру Ніколу Пашиняну, які були присутні на знімку та в залі.

Наприкінці виступу Трамп несподівано перейшов до європейської політики, заявивши про повну підтримку прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана напередодні парламентських виборів у квітні 2026 року:

«Я підтримую Віктора Орбана на виборах. ЄС це може не подобатися, але він зробив чудову роботу щодо міграції».

Ця заява продовжує лінію Білого дому, де держсекретар Рубіо нещодавно в Будапешті назвав успіх Орбана «успіхом США».

«Рада миру» спочатку створювалася як механізм реалізації плану Трампа щодо Газі після припинення вогню та виведення сил ХАМАС. Проте вже зараз президент бачить її як ширшу глобальну платформу для врегулювання конфліктів. Частина європейських союзників (зокрема Франція та Швеція) висловили скептицизм або відмовилися брати участь, Ватикан також офіційно дистанціювався. Водночас низка мусульманських і пострадянських країн активно включилися в процес.

Перше засідання «Ради миру» стало демонстрацією амбіцій Трампа повернути Америку в центр світової дипломатії — на його умовах, з великими грошима, військовими зобов’язаннями та жорсткою риторикою щодо Ірану. Наскільки ця модель спрацює — покажуть найближчі тижні, особливо результати переговорів з Тегераном.