Колишній прем’єр-міністр Великої Британії, майстер провокативної риторики, 17–18 лютого 2026 року видав у The Wall Street Journal статтю під красномовною назвою “Put Up or Put a Sock in It, Europe“ — що в прямому перекладі означає «Доведіть ділом або заткніться, Європо», а в більш звичному для нас варіанті — «Або дійте, або закрийте рота».

Це не просто чергова колонка. Це нищівний, саркастичний і максимально гострий удар по європейських лідерах, які, на думку Джонсона, роками балакають про «стратегічну автономію», незалежність від США, «нову Європу» — але коли доходить до реальних дій у найкритичніший момент, зливаються в унітаз.

Ось ключові тези та прямі цитати Джонсона (в оригіналі та в максимально близькому до тексту перекладі), які роблять статтю справжньою бомбою.

«So come on then, Europe. Show us what you’re made of.» «Ну ж бо, Європо. Покажи, з чого ти зроблена.»

З перших рядків — виклик. Джонсон описує, як від Давосу до Мюнхена європейські політики хором повторюють: Трамп жахливий, Вашингтону більше не можна довіряти, Атлантичний альянс тріщить, «настав час Європи!».

Він цитує фон дер Ляєн: «A line has been crossed… Europe must become more independent in every dimension that affects our security.» Іронічно додає, що європейці мало не в захваті від промови Марка Карні в Давосі, де той нібито оголосив, що вільний світ тепер очолюватиме… Канада.

Але Джонсон не купується на цю істерику:

«My friends, I agree—but on what are you proposing to collaborate? … These debates are trivial, and irrelevant, because right now Europe has a golden opportunity to assert its strategic independence. If Europeans want the chance to seize leadership from the U.S. and do things differently, then this is it.» «Друзі мої, я згоден — але про що саме ви пропонуєте співпрацювати? … Ці дебати дріб’язкові й нерелевантні, бо саме зараз у Європи є золота нагода заявити про свою стратегічну незалежність. Якщо європейці хочуть перехопити лідерство в США і робити все по-іншому — то ось він, момент.»

І ось де починається справжній рознос.

Реальна війна — не вигаданий «Trump’s threat to Greenland», а жахіття, яке Путін чинить в Україні: бомбардування електромереж, жінки й діти замерзають при -15 °C.

«Does Europe actually want this war to end? Then what are we doing about it? If we care about the suffering of these Ukrainians, as we say we do, then for God’s sake let’s give them the means to take out the factories that make Russia’s drones. Why are the Germans still sitting on their arsenal of Taurus cruise missiles? Fears of “escalation”? The history of the war so far is that the only person who fears escalation is Mr. Putin himself.» «Європа справді хоче закінчити цю війну? Тоді що ми робимо? Якщо нам не байдуже страждання українців, як ми стверджуємо, то заради Бога дайте їм засоби знищити заводи, де роблять російські дрони. Чому німці досі сидять на своєму арсеналі крилатих ракет Taurus? Бояться “ескалації”? Вся історія цієї війни показує: єдиний, хто боїться ескалації — це сам Путін.»

Далі — пропозиції, від яких у європейських кабінетах, мабуть, волосся стає дибки:

• Захопити shadow fleet — тіньовий флот танкерів, що обходять санкції й фінансують війну Путіна.
  

  «Will this crop of European leaders have the guts?» «Чи вистачить у нинішніх європейських лідерів духу?»

• Відправити європейські війська («boots on the ground») у безпечні райони України — не воювати, а просто показати: рішення про присутність іноземних військ на українській землі приймає виключно Київ, а не Москва.
  

  «That is what we mean by a free Ukraine. Will Europeans have the nerve, now, to show their belief in that simple idea? Don’t hold your breath.» «Ось що ми маємо на увазі під вільною Україною. Чи вистачить у європейців сміливості прямо зараз продемонструвати віру в цю просту ідею? Не затримуйте дихання.»

• Найголовніше — розморозити заморожені російські активи й передати їх Україні як аванс репарацій. $140 млрд у Euroclear + $15 млрд у Лондоні. Чому не зробили в грудні?
  

  «Why didn’t we Europeans have the balls to show independence from the U.S., and to go the extra mile for Ukraine? Because we were afraid of being sued? By Mr. Putin? In what court? In what world? The whole thing is beyond pathetic.» «Чому ми, європейці, не мали яєць, щоб показати незалежність від США і піти на крок далі заради України? Боялися позову? Від Путіна? В якому суді? В якому світі? Все це просто жалюгідно.»

Джонсон неодноразово в інтерв’ю (зокрема, в розмовах 2025–2026 років) підкреслював ту саму думку: Європа прагне і фінансує продовження війни в Україні — через постачання зброї, фінансування, санкції та моральну підтримку, — але боїться сама вступити в відвертий бій з РФ. Він називає це класичним «chicken and egg» — курка і яйце: європейці готові допомагати Україні боротися, але не готові ризикувати власними військами чи ядерною ескалацією. Вони хочуть, щоб війна тривала доти, доки Росія не ослабне, але без прямого зіткнення НАТО–Росія. Це, на його думку, і є справжня причина, чому Європа не йде на радикальні кроки: страх перед прямим конфліктом з ядерною державою паралізує їх, хоча вони самі ж і підживлюють війну своєю підтримкою.

Фінальний вердикт — найгостріший абзац статті:

«European leaders need to be serious. They either need to show that they mean it—that they are willing to do something big, risky and strategically autonomous to help Ukraine, which they show no sign of doing—or else they need to put a sock in it.» «Європейським лідерам треба бути серйозними. Вони або мають довести, що говорять серйозно — готові зробити щось велике, ризиковане й справді стратегічно автономне, щоб допомогти Україні (чого вони явно не збираються робити), — або ж їм треба заткнутися (put a sock in it).»

Джонсон не просто критикує. Він фактично каже: або ви нарешті станете дорослими й візьмете на себе реальну відповідальність — або перестаньте брехати собі й світу про «автономію», бо без Америки ви — ніщо. НАТО — це 70% американських витрат, майже вся ядерна парасолька, 95% важкої авіаційної логістики. Решта — красиві слова.

«It is also dangerous, exactly what Mr. Putin wants: just as it is dangerous to pretend that there is some European alternative to the North Atlantic Treaty Organization.» «Це також небезпечно — саме те, чого хоче Путін: так само небезпечно прикидатися, ніби існує якась європейська альтернатива Північноатлантичному альянсу.»

Стаття Джонсона — це не просто опінія. Це ляпас по обличчю європейського істеблішменту, який роками годує себе ілюзіями. І найгірше для них — що багато хто в Києві, Варшаві, Балтії та навіть у Лондоні з ним у душі погоджується.

Питання тільки одне: чи почують цей ляпас у Берліні, Парижі та Брюсселі? Чи знову відмахнуться — і продовжать «глибоко стурбовано» спостерігати, як Україна платить кров’ю за їхню нерішучість і страх перед прямим боєм?

Час покаже. Але Джонсон уже сказав усе, що хотів. І сказав це максимально грубо, максимально англійською — і максимально по суті.