€900 мільйонів, обшуки в Брюсселі та класична європейська “прозорість”: чому Єврокомісія знову опинилася під прицілом
12 лютого 2026 року бельгійська федеральна поліція увірвалася в будівлі Європейської комісії — включно з бюджетним департаментом і приміщеннями в легендарному Berlaymont. Офіційна причина? Розслідування можливого шахрайства, корупції чи службових зловживань під час продажу 23 офісних будівель у 2024 році бельгійському державному фонду SFPIM за €900 млн за схемою sale-and-leaseback.
Але давайте називати речі своїми іменами: це не просто “процедурна перевірка”. Це черговий гучний скандал, який оголює гниль у самісінькому серці європейської бюрократії — там, де щодня читають нотації країнам-кандидатам про верховенство права, прозорість і боротьбу з корупцією.
Що саме продали? 23 будівлі в Європейському кварталі Брюсселя — старі, часто неефективні офіси, які після пандемії COVID стали частково зайнятими через віддалену роботу. Єврокомісія вирішила “оптимізувати” активи: продати їх державі Бельгії, а потім орендувати назад. Здавалося б, раціонально. Але саме в таких “раціональних” операціях на сотні мільйонів зазвичай ховаються найцікавіші схеми.
Хто відповідав? У 2024 році бюджет і адміністрування курирував Йоганнес Ган — той самий австрійський політик, який зараз є спецпосланцем ЄС з питань Кіпру. Його ім’я вже з’явилося в деяких повідомленнях як пов’язане з угодою. Чи випадково? Навряд чи. Саме за його каденції угода була укладена, підписана й проведена “за всіма правилами”.
Що шукали під час обшуків?
- Документи про оцінку вартості нерухомості (чи не занижена ціна, щоб “допомогти” бельгійському фонду?).
- Переписку щодо тендерів і переговорів (чи були реальні конкуренти, чи все “домовилися по-тихому”?).
- Дані про можливий конфлікт інтересів і “відкати” (класична підозра в таких справах).
European Public Prosecutor’s Office (EPPO) — орган, який спеціально створений для боротьби з шахрайством проти бюджету ЄС — веде справу. Це вже не національна поліція, а наднаціональний прокурор. Іншими словами, навіть у Брюсселі більше не вірять внутрішнім перевіркам Єврокомісії.
Офіційна позиція Єврокомісії — перлина цинізму “Ми повністю співпрацюємо, впевнені, що все було зроблено за правилами, процедура відповідала протоколам”. Це той самий текст, який ми чули після Qatargate, після “Pfizergate” (SMS фон дер Ляйєн), після десятків дрібніших скандалів. Кожен раз — “повна співпраця” і “впевненість у законності”. А потім — роки розслідувань, суди, штрафи й тихе “вибачте, ми помилилися”.
Чому це важливо для Європи?
- €900 млн — це не дрібні кишенькові гроші. Це бюджет, який могли б спрямувати на допомогу Україні, на Green Deal, на соціальні програми. Замість цього — підозріла угода з власною державою-господарем.
- Єврокомісія продає нерухомість Бельгії, а потім орендує її назад. Класична схема “викачування” грошей через державні фонди, яку так люблять критикувати в країнах Східної Європи.
- Якщо виявиться, що ціну занижено або завищено — це прямий збиток бюджету ЄС. Якщо завищено — Бельгія (тобто платники податків) переплатили. Якщо занижено — ЄС недоотримав гроші. У будь-якому разі хтось “погорів”.
Найгірше — це не сам факт обшуків Найгірше — це системна недовіра. Громадяни ЄС уже давно не вірять, що в Брюсселі хтось серйозно бореться з корупцією всередині себе. Кожен новий скандал лише підтверджує: правила для “звичайних” країн — одні, а для еліти в Berlaymont — зовсім інші.
Поки фон дер Ляйєн читає моралі Орбану та Фіцо, її власний будинок трясуть обшуками. Поки Єврокомісія вимагає від України антикорупційних реформ, її бюджетний департамент перетворюється на місце злочину.
Можливо, цього разу хтось таки сяде. Можливо, хтось просто “піде на пенсію з почесною відставкою”. Але одне вже зрозуміло: €900 млн і поліцейські в Berlaymont — це не виняток. Це правило гри в європейській столиці, де прозорість закінчується саме там, де починаються великі гроші.
І доки це не зміниться — вся ця красива риторика про “цінності ЄС” залишатиметься лише гарним фоном для чергового скандалу.