У сучасному світі, де глобальна безпека балансує на межі, мало що може зрівнятися з напругою між Ізраїлем та Іраном. Розвідувальні документи, отримані The Times від західних союзників Ізраїлю, зокрема США та Великої Британії, розкривають шокуючу правду: Ізраїль не просто стежив за ядерними та ракетними амбіціями Ірану — він систематично знищував їх, завдаючи ударів по найтаємніших об’єктах Тегерана з хірургічною точністю. Ця тіньова війна, що тривала роками, стала справжнім майстер-класом розвідувальних операцій, які, можливо, відвернули світ від ядерної катастрофи.
Ще у 2010 році Ізраїль, відчуваючи загрозу від стрімкого розвитку іранської програми озброєнь, розпочав підготовку до безпрецедентної кампанії. Як повідомило джерело зі спецслужб The Times, агенти «Моссаду» проникли на найсекретніші об’єкти Ірану, включаючи Фордо, Натанз та Ісфахан. На кожному з них заздалегідь діяли ізраїльські оперативники, які роками збирали розвіддані, створюючи детальні схеми інфраструктури: від трубопроводів для збагачення урану до систем вентиляції та енергопостачання. Ці «очі на землі» стали ключем до успіху операцій, які змінили геополітичний ландшафт.
«Моссад» та інші ізраїльські розвідувальні служби дійшли до тривожного висновку: Іран не просто експериментує з ядерними технологіями — він стрімко наближається до створення ядерної зброї. До кінця 2024 року Тегеран перейшов від теоретичних досліджень до практичних експериментів зі створення ядерного пристрою. За оцінками розвідки, Іран був за лічені тижні від створення бомби — сценарію, який міг би змінити баланс сил у регіоні та світі.
Коли настав час діяти, Ізраїль не вагався. У ході конфлікту ізраїльські сили завдали нищівних ударів по ключових об’єктах іранської ядерної програми. Натанз, головний центр збагачення урану, став однією з головних цілей. Сім окремих компонентів комплексу — від підземних споруд до систем подачі урану — були знищені з безпрецедентною точністю. Удари також паралізували трансформаторні підстанції, генератори резервного живлення, системи вентиляції та охолодження, фактично зупинивши роботу об’єкта.
Та Натанз був лише початком. Ізраїль атакував Ісфахан, майданчики Нур і Могде, де проводилися розрахунки та розміщувалися лабораторії, а також військовий об’єкт Шаріаті. Особливої уваги заслуговує знищення ангару Шахід Мейсамі, де Іран виробляв пластикові вибухові речовини для ядерних випробувань. Навіть штаб-квартира Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) не уникла ударів, ставши мішенню в останні дні війни. Об’єкт Санджаріан, де, за даними Ізраїлю, розроблялися компоненти ядерної зброї, також був знищений.
Ці операції не були випадковими. Кожен удар базувався на роках ретельної розвідки, детальних схемах і точних даних, зібраними агентами на місцях. Ізраїль не просто атакував — він розбирав іранську ядерну програму на шматки, залишаючи Тегеран без шансів на швидке відновлення.
Паралельно з ядерною програмою Іран нарощував ракетний арсенал, прагнучи стати регіональною суперсилою. За даними розвідки, Тегеран планував виробляти до 1000 балістичних ракет класу «земля-земля» щороку, мріючи про арсенал у 8000 одиниць. На початок війни Іран уже мав 2000–2500 ракет, готових до запуску. Але Ізраїль не дозволив цим амбіціям реалізуватися.
Агенти «Моссаду» проникли до кожної майстерні та фабрики, пов’язаної з ракетною промисловістю Ірану. Одним із ключових об’єктів став Муад Тарківі Нояд у місті Решт на узбережжі Каспійського моря, де під егідою Іранської організації аерокосмічної промисловості вироблялося вуглецеве волокно для ракет. Цей об’єкт, як і десятки інших, був знищений ізраїльськими ударами. Удари також були спрямовані на військовий комплекс у Парчині, центри управління та координації ракет, а також на виробничі лінії боєголовок і двигунів.
Ця кампанія не лише послабила Іран, але й показала, наскільки глибоко ізраїльська розвідка проникла в іранську інфраструктуру. Жоден завод, жодна лабораторія не залишилися поза увагою.
Ця операція — не просто історія успіху ізраїльської розвідки, а й попередження для світу. Ізраїль продемонстрував, що готовий діяти рішуче, коли йдеться про його безпеку. Багаторічна робота «Моссаду», ймовірно, триває й досі, адже загроза з боку Ірану не зникла повністю. Тегеран, попри нищівні удари, може спробувати відновити свої програми, але Ізраїль ясно дав зрозуміти: будь-яка спроба буде придушена.
Ця війна велася не лише на полі бою, але й у тіні — у секретних бункерах, на закритих заводах і в кабінетах розвідки. Ізраїль не просто захищав себе — він змінив хід історії, зупинивши Іран на межі ядерного прориву. Питання лише в тому, чи вдасться Тегерану перегрупуватися і чи готовий світ до наступного раунду цієї небезпечної гри.