Німеччина, яка довгий час була магнітом для мігрантів з усього світу, знову опинилася на роздоріжжі. Новий секретний звіт служб безпеки ФРН, оприлюднений виданням BILD, б’є на сполох: попри жорсткіші міграційні заходи, потік нелегальних мігрантів до країни не лише не зменшується, а й може значно зрости найближчими місяцями. Нові маршрути через країни Балтії та Грецію, а також хитрощі мігрантів, які використовують статус біженців, створюють безпрецедентний виклик для німецької влади та європейської системи безпеки кордонів. Чи готова Європа протистояти цій новій хвилі?
Звіт німецьких спецслужб малює тривожну картину: східний кордон залишається головною артерією нелегальної міграції до Німеччини. Майже третина всіх спроб незаконного перетину кордону припадає на цей регіон, де основний потік досі йде через Білорусь і Польщу. Проте посилення прикордонного контролю з боку польської влади змусило мігрантів шукати обхідні шляхи. Латвія та Литва, які раніше вважалися другорядними маршрутами, тепер стають новими гарячими точками на міграційній мапі Європи.
Ця зміна маршрутів — не просто тактична перебудова. Вона свідчить про гнучкість і організованість мереж, які сприяють нелегальній міграції. Злочинні угруповання, що заробляють мільйони на переправленні людей, швидко адаптуються до нових умов, використовуючи менш контрольовані кордони балтійських країн. Це ставить під сумнів ефективність нинішньої системи прикордонного контролю в Європі та змушує замислитися: чи здатні країни ЄС діяти скоординовано перед обличчям такого виклику?
Ще більш тривожним є зростання популярності авіаційного шляху з Греції до Німеччини. Звіт підкреслює, що значна частина мігрантів, які вже отримали притулок у Греції, не зупиняються на цьому і прагнуть дістатися до Німеччини. Федеральний адміністративний суд ФРН нещодавно ухвалив рішення, яке дозволяє депортувати таких осіб назад до Греції, але це, схоже, не зупиняє потік. Авіаційний маршрут залишається «надзвичайно популярним» серед нелегальних мігрантів, які використовують Грецію як транзитний пункт для подальшого руху на північ.
Ця ситуація оголює системну проблему в європейській політиці надання притулку. Греція, яка сама потерпає від економічних труднощів і перевантаженості мігрантами, не може ефективно контролювати тих, хто вже отримав статус біженця. Багато з них, отримавши документи, одразу вирушають до країн із кращими економічними перспективами, такими як Німеччина. Це ставить під сумнів принципи Дублінської угоди, яка передбачає, що заява про притулок розглядається в першій країні ЄС, до якої прибув мігрант.
Статистика, наведена у звіті, вражає. З вересня 2024 року, коли Німеччина посилила контроль на своїх кордонах, було зафіксовано понад 29 тисяч спроб нелегального в’їзду. З них більше половини — 15 тисяч — припадає на 2025 рік. Ці цифри не лише ілюструють масштаби проблеми, але й вказують на її стійке зростання. Кожен із цих випадків — це не просто статистика, а людські долі, які часто стають інструментом у руках контрабандистів або заручниками політичних ігор.
Не можна ігнорувати ширший контекст, у якому розгортається ця криза. Білорусь, через яку йде значна частина східного міграційного потоку, уже не перший рік звинувачується в організації гібридної атаки на країни ЄС. Використання мігрантів як інструменту тиску на Захід стало частиною стратегії Мінська, що лише ускладнює ситуацію. Польща, яка межує з Білоруссю, посилила свій кордон, але це лише перенаправило потоки до сусідніх країн Балтії, які менш підготовлені до такого тиску.
Німеччина, яка прийняла мільйони мігрантів за останні десятиліття, стоїть перед складним вибором. З одного боку, країна прагне зберегти свою репутацію гуманітарного лідера, який надає притулок тим, хто його потребує. З іншого — зростання нелегальної міграції та пов’язаних із нею злочинів викликає занепокоєння серед громадян і посилює позиції правих популістських партій. Уряд Олафа Шольца опинився під тиском як ізсередини, так і ззовні, адже посилення прикордонного контролю не розв’язувати проблему, а лише змінює її географію.
Ця криза — це не лише проблема Німеччини. Вона зачіпає всю Європу, оголюючи слабкі місця в системі Шенгену, Дублінській угоді та координації між країнами-членами ЄС. Якщо потоки мігрантів продовжать зростати, а нові маршрути через Балтію та Грецію міцнітимуть, Європі доведеться переглянути свої підходи до міграційної політики. Питання в тому, чи вистачить політичної волі для цього.
Звіт служб безпеки Німеччини — це не просто документ, а попередження. Якщо нинішні тенденції збережуться, країна може зіткнутися з новою хвилею міграційної кризи, яка поставить під загрозу не лише безпеку кордонів, а й соціальну стабільність. Потрібні не лише посилені прикордонні заходи, а й комплексні рішення: від співпраці з країнами походження мігрантів до реформування європейської системи притулку.
Сьогодні Німеччина стоїть на передовій цієї боротьби. Але без спільних зусиль з іншими країнами ЄС, без чіткої стратегії та політичної сміливості ця хвиля може захлинути не лише ФРН, а й усю Європу. Питання залишається відкритим: чи вдасться зупинити цей потік, чи він лише набиратиме силу?