Статті

Суботники як прояв рабства

Навіщо кричати про те, що ми європейці, коли українських дітей використовують як рабів у 21 столітті?

Кожної весни ми чуємо заклики йти на суботники або як ще люблять тепер казати – толоку. Є багато людей, які обурюються цим закликам, але роки йдуть, а радянські звички нікуди не зникають. Всім замилюють очі байками ніби ті свині, що насмітили побачивши це або самі прибравши перестануть так поводитися… Такі пояснення абсурд і всі прекрасно розуміють, що з кожним роком, навпаки, сміття стає все більше.
Я не розумів суті цього заходу ще з дитинства. Школи мають давати знання, а не змушувати дітей збирати сміття. Незначний і сумнівний виховний ефект не перекриває небезпеки від того, що їм доводиться тримати в руках предмети, що повні мікробів. Я вже мовчу про всілякі презервативи, шприци, прокладки, памперси, недопитий алкоголь ітд. Хотілося б спитати те бидло, яке викидає сміття де заманеться: вам не соромно, що діти збиратимуть ВАШЕ СМІТТЯ? Що вони можуть заразитися якоюсь гидотою, поранитися чи вирішити випити з пляшки пива чи горілки? І так само вчителі й директори шкіл мали б піднімати питання доцільності використання дітей у таких заходах, але всім начхати. Всім вигідна дармова робоча сила. Що зроблять діти? Вони мовчатимуть і хіба що батьки кількох поскандалять і доведеться втратити кілька робочих рук. Та й повномасштабні прибирання є лише одним з багатьох способів використання дітей на благо навчальних закладів. Цинічні виродки, що керують школами та ВНЗ обожнюють розповідати байки про мале фінансування щоб виправдати такі дії. Можливо, інколи в цьому є доля правди, та це не означає, що саме таким має бути вихід з ситуації. Навіщо кричати про те, що ми європейці, коли українських дітей використовують як рабів у 21 столітті? Навіть нема вікових обмежень, а часто й належного дотримання норм охорони праці.
Та справа не тільки в дітях. Дорослі люди теж інколи змушені займатися прибиранням загальних територій. Якщо не рахувати громадські організації, що не мають фантазії як себе проявити, то переважно це стосується держслужбовців та працівників державних підприємств. Чиновники радянської епохи, які (чомусь) досі керують державою вважають, що це нормально. Вони навіть красуються своїми жирними пиками у ЗМІ на фоні таких заходів. Їм є чому радіти – стільки бабла зекономили на лохах. Противників радянських методів легко затикають загрозою звільнення чи ще чогось. Люди покричать, що це робота комунальників і на тому протест завершено. Глобально це питання ніколи не піднімалося. На перший погляд воно здається дрібним у порівнянні з безліччю проблем, яких вистачає. Та воно принципове. Зараз ми раби держави, бо платимо податки і виконуємо її роботу: прибираємо громадські місця, платимо за себе лікарям, фінансуємо і годуємо армію, оплачуємо освіту дітей аж до ремонтів у навчальних закладах ітд. Тобто, держава бере податки, але не надає нам сервіс в замін. Точніше, сервіси є, але не якісні й платні. Виходить, що нас відкрито обкрадають і обманюють. Саме на плечах простих людей тримається ця прогнила Система, вгорі якої сидять збирачі данини. І це все існує тому, що більшість населення є рабами як в головах, так і на практиці. Щоб влада нас поважала, треба спершу самим почати себе поважати. А для цього насамперед треба навчитися думати, а не ковтати готові шаблони інформації. Тому поки не набереться критичної маси – змін не відбудеться. Залишається чекати дива і сподіватися, що на одному з таких “добровільних” суботників якась дитина не пораниться інфікованим шприцом наркомана…

Іван Лендєл

Leave a Comment

Your email address will not be published.

You may also like