Статті

Релігійний скандал у Львові як поштовх до оздоровлення суспільства

Населення деградує і тупішає паралельно з ростом релігійності. Як каже Діма Кісєльов – збіг? Не думаю.

Рівно рік тому я написав звернення до Андрія Садового щоб він пояснив чому атеїсти погані держслужбовці. Це узагальнене питання щодо його слів на відкритті програми Ефективне управління в УКУ. Там він заявив, що щоб займатися державною службою треба вірити в Бога і у цієї людини має бути “особлива Божа ласка”. Він так і не відповів мені, але через рік відповів на інше звернення – священника про нібито образу Церкви. Ті, хто не зі Львова можуть бути не в курсі, що останні дні уанет (особливо львівська його частина) активно обговорюють звільнення начальника управління культури Львівської міськради Ірини Магдиш. Цим звільненням він показав, що справді сприймає релігію як один з ключових факторів у оцінці професійності держслужбовця (хоча це протизаконно). А почалося все з того, що у інтерв’ю Українській правді Магдиш сказала наступне:

“В городе живет почти миллион человек, у которых свои совсем другие бытовые и культурные потребности. Есть районы, где вообще ничего нет – ни одного культурного центра, ни одной библиотеки, театра или кинотеатра. Это мертвые районы в культурном смысле. Единственное развлечение для людей в таком районе – церковь.
И церковь начинает на этом жировать и злоупотреблять страшным образом.
В одном из таких районов в каждой школе в вестибюле стоит фигура Божьей матери, обложенная цветами, такой алтарь маленький. Иногда я там заставала моменты, когда во время уроков дети стояли как на линейке перед этим алтарем, а пастор правил службу.
На мой вопрос, почему дети здесь, а не на уроках, никто не нашелся что ответить.
Это их деньги. Их прихожане – это их деньги, а прихожан надо воспитывать с малых лет. Если человек привык ходить в церковь как на единственное развлечение в своем мире, и вносить пожертвования, то церковь будет процветать.
Я не против религии, это личное дело человека. Но церковь не должна быть единственной институцией и культурным предложением.
Мы должны предлагать людям другие возможности.”

Все це цілковита правда і навіть ще у досить толерантній формі. Та виникла проблема – негативні розмови про туристичний Львів стали візитівкою одного з основних претендентів на крісло міського голови – І.Васюника. Насправді, багато людей невдоволені орієнтацією місцевої влади на туристів та показуху, а все інші частини міста наче не існують. Васюник просто скористався цією темою задля власної вигоди і, на жаль, частково асоціював такі думки з собою. Це перша причина того, що чинному меру Львова А.Садовому не сподобалися слова підлеглої. Друга якраз у питанні релігії. Сумнівно, що пан Андрій є щиро віруючою особою, але таким він себе позиціонує, бо це дає йому великі дивіденди в плані підтримки. Тому коли ієромонах УГКЦ, отець Юстин Бойко написав відкритого листа до нього, то він мусів відреагувати. Ні, не тому, що церква могла б підняти громадськість та ЗМІ. Кому є діло до заяв якогось священника? Тим більше, що він вже встиг проявити свою неадекватність у березні цього року, коли жовтою пресою поширювалися гучні заяви як він нібито напророчив падіння режиму Путіна 12 березня. Насправді, дата взята з його аналогії, що Путін впаде подібним чином до Миколи II. У той час російський президент захворів і зник на пару днів. Жовта преса радо вхопилася за міф з пророцтвом. Звичайно, тоді це все забули і тепер теж ніхто не згадує цю лажу Юстина Бойка, а дарма. Треба розуміти, що крім стандартних для всіх віруючих психічно-розумових відхилень у сприйнятті реальності, він ще й вважає себе пророком. Крім того, ця особа засвітилася як активний захисник спорудження пам’ятника Шептицькому шляхом знищення сквера Св.Юра. Тобто, він вже там проявив своє несприйняття світського культурного дозвілля.

lvivОсновна причина чому А.Садовий відреагував на абсурдні звинувачення у “обливанні брудом Церкви” – розуміння, що цим й так скористаються його конкуренти. Якби зараз не було виборів, то й не було б такого скандалу. Садовий вирішив піти на випередження і відразу позбутися І.Магдиш заявивши, що міська влада не має “показувати на когось пальцем і казати, що хтось щось робить не так” та що він вже не зможе працювати з нею в одній команді. Згодом він видаляв свої пояснення і писав нові. Вся суть зводиться до того, що Церква няшна і робить багато корисного, бо більше нікому і тому її критикувати не можна. Ну звичайно, що вони роблять хороші справи – кожен би робив маючи такі величезні прибутки. Якби не робили, то люди почали б цікавитися куди в біса йдуть їхні гроші. Ось і потрібна невеличка ширма для відвернення уваги. Люди ж не рахують які прибутки насправді у Церкви і не знають, що на добрі справи йде мізерна частка. Насправді ніхто не знає скільки в церков грошей – це легальна тіньова економіка. Без податків, контролю… Безліч пільг та переваг і ніяких обов’язків. Це не просто бізнес – він потужніше навіть за корпорації олігархів. Та цю тему піднімати не можна – відразу почнуться звинувачення, утиски… Головний ресурс Церкви це наївні люди з обмеженими знаннями та відсутністю сил волі й критичного мислення. Вони всюди і вже суто кількістю перетворять будь-яку критику релігій в срач. Це зараз і відбувається у більшості коментарів до матеріалів на тему цього скандалу. Та є й позитивний дзвіночок – дуже багато людей виступили в підтримку І.Магдич і відкрито заявляють про свої атеїстичні чи агностичні погляди. Для ультрарелігійного Львова це несподіване явище, що дає надію на подальше усвідомлення населенням суті церковного обману.

Партія Садового просуває священників у владу.
Партія Садового просуває священників у владу.

Скандал міг би перерости на всеукраїнський рівень, але для цього потрібна воля самої пані Ірини, а вона вирішила не псувати собі нервів і самостійно піти у відставку без якихось суттєвих випадів. І дарма, бо таким чином вже важко притягнути Андрія Садового до відповідальності за порушення Конституції та трудового законодавства (світська держава, де церква відокремлена від держави і освіти, свобода слова та віросповідання ітп.). Деякі люди скажуть, що це не важливо і досить самого обурення, але якщо ми дозволятимемо звільняти людей через антиклерикалізм, то далі нас чекають більші утиски. З кожним роком наша держава все більше залежна від релігій. Так, у травні церкви звільнили від податку на нерухомість і це при тій величезній кількості та площі їх приміщень обвішаних золотом. Їхні торгові точки вже чи не на кожній другій вулиці, а у школах (які мають бути відокремлені від церкви) попи промивають мізки дітям навіть не даючи альтернативних точок зору. Населення деградує і тупішає паралельно з ростом релігійності. Як каже Діма Кісєльов – збіг? Не думаю. Найелітніші науковці світу є атеїстами і дослідження показують залежність рівня IQ від релігійності. Також, науково доведеною є необхідність значної частки атеїстів у суспільстві для того, щоб воно було здоровим і адекватно розвивалося. Та в Україні нема організованого, потужного та адекватного атеїстичного руху. Через це шальки терезів дуже повернуті в бік релігій і нас чекає те, що й в Росії, а потім і радикальних ісламістів. Це дуже серйозні речі, що кардинально впливають на все. Зі свого боку я сподіваюся найближчим часом нарешті виділити час для проекту Альтертеїзм, який працюватиме над атеїстичним та агностичним просвітництвом населення. Коли рух набере сили, то звільнятися будуть упереджені мери і псевдопророки, а не адекватні люди.

Іван Лендєл

Leave a Comment

Your email address will not be published.

You may also like