Київ, місто з багатою історією та не менш складною сучасністю, вкотре опинився в епіцентрі скандалу, що поєднує владу, бізнес і сумнівні схеми. Цього разу в центрі уваги – голова Київської міської військової адміністрації (КМВА) Тимур Ткаченко, який, попри свою публічну боротьбу з незаконними забудовами та так званими “туалетними схемами”, сам виявився пов’язаним з однією з таких оборудок. Журналісти з’ясували, що родина Ткаченка володіє рестораном “Маріїнський двір” у Маріїнському парку, який ще недавно був звичайним громадським туалетом, а нині є прикладом того, як муніципальна власність перетворюється на приватний актив завдяки хитрим юридичним маніпуляціям.
Скандал розгорівся після розслідування, яке провів журналіст Володимир Бондаренко. За його даними, ресторан “Маріїнський двір”, розташований у престижному Маріїнському парку біля трибун стадіону “Динамо”, має далеко не типове походження. Історія цього об’єкта почалася з банального громадського туалету – об’єкта, який навряд чи асоціюється з елітною нерухомістю. Однак за часів президентства Віктора Януковича, коли київська земля роздавалася направо й наліво, цей туалет став відправною точкою для масштабнішого проєкту.
Схема була простою, але ефективною. Спочатку на місці туалету з’явився МАФ (мала архітектурна форма), який передали в оренду ТОВ “Маріїнський двір”. Згодом орендар, скориставшись юридичними лазівками, звів замість тимчасового МАФу капітальну будівлю площею 240 квадратних метрів. Так на світ з’явився ресторан, який у підсумку разом із п’ятьма сотками землі в самому центрі Києва був приватизований за 4,7 мільйона гривень – суму, яка на той час уже виглядала смішною для такого активу, а нині й поготів здається заниженою в рази.
Ключова постать у цій історії – Фіруддін Мамедов, покійний батько нинішнього очільника КМВА Тимура Ткаченка. Саме він, за документами, був власником ТОВ “Маріїнський двір” на момент приватизації. Цей факт додає скандалу особливого присмаку, адже Ткаченко-молодший сьогодні активно позиціонує себе як борець із подібними схемами, обіцяючи киянам прозорість і справедливість.
Ситуація з “Маріїнським двором” – не унікальна. У Києві вона отримала назву “туалетна схема” через те, що громадські туалети чи інші незначні об’єкти муніципальної власності часто ставали основою для подальших маніпуляцій із землею. Механізм простий і складається з кількох етапів:
1. Оренда землі під МАФ: Міська влада передає в оренду ділянку під тимчасову споруду, яка формально не потребує значних капіталовкладень чи складних дозволів.
2. Зведення капітальної будівлі: Орендар, порушуючи умови договору, будує на цій землі повноцінний об’єкт – ресторан, магазин чи офіс.
3. Оформлення права власності: Завдяки зв’язкам чи корупційним домовленостям споруду легалізують як капітальну будівлю.
4. Викуп землі: Нарешті земля під об’єктом викуповується за заниженою вартістю, хоча її ринкова ціна може бути в десятки разів вищою.
У випадку з родиною Ткаченка схема спрацювала ідеально. П’ять соток землі в Маріїнському парку – це не просто шматок ґрунту, а елітна нерухомість у самому серці столиці, де кожен квадратний метр коштує мільйони. Те, що за неї заплатили лише 4,7 мільйона гривень, викликає закономірні запитання: чи не було це частиною ширшої практики, коли столична земля роздавалася “своїм” за безцінь?
Призначення Тимура Ткаченка на посаду голови КМВА у вересні 2024 року не обійшлося без політичного підґрунтя. За інформацією джерел, його просування відбулося за квотою партії “Слуга народу”, а ключову роль у цьому відіграв Олексій Кулеба – впливовий столичний політик, який раніше очолював КМВА, а нині займає посаду заступника керівника Офісу Президента. Саме за підтримки Кулеби Ткаченко, який до того обіймав посади в Міністерстві стратегічних галузей промисловості та Міністерстві розвитку громад і територій, отримав одну з найвищих посад у Києві.
Цей зв’язок лише поглиблює підозри. Якщо Ткаченко справді є людиною “системи”, то історія з рестораном його родини може бути не просто випадковим збігом, а частиною ширшої практики, коли влада та бізнес тісно переплетені. Іронія ситуації в тому, що сам Ткаченко неодноразово публічно заявляв про намір боротися з “туалетними схемами” та незаконними забудовами. У лютому 2025 року він навіть анонсував перевірки подібних об’єктів у столиці, обіцяючи “не подарувати зловмисникам жодного клаптика столичної землі”. Але чи поширюється ця боротьба на його власну родину?
Скандал із “Маріїнським двором” уже викликав резонанс у суспільстві. У соціальних мережах кияни висловлюють обурення: “Як можна боротися з корупцією, якщо сам у ній по вуха?” – типовий коментар, що відображає настрої громади. І справді, позиція Ткаченка виглядає щонайменше лицемірною. З одного боку, він декларує захист інтересів міста, з іншого – його родина скористалася тими самими схемами, які він нібито засуджує.
Наразі ані Київська міська рада, ані правоохоронні органи не дали офіційних коментарів щодо ситуації. Це мовчання лише підігріває підозри, адже в умовах війни та економічної кризи кожна подібна історія сприймається як зрада суспільної довіри. Журналісти, зі свого боку, обіцяють продовжити розслідування, перевіряючи документи про передачу землі та приміщень у власність родини Ткаченка. Чи вдасться їм знайти нові докази – питання часу.
Ситуація з Тимуром Ткаченком ставить перед киянами ширше питання: чи здатна влада, яка сама загрузла в сумнівних схемах, ефективно боротися з корупцією? Історія “Маріїнського двору” – це не просто про один ресторан чи одну родину. Це про систему, яка роками дозволяє перетворювати спільне надбання міста на приватні активи. Поки Ткаченко обіцяє “прозорість і чесність”, його власний бекграунд ставить під сумнів ці слова.
Можливо, розв’язка скандалу залежить від того, чи наважаться правоохоронці та міська влада розібратися в цій історії до кінця. Але поки що “шашлична схема” в Маріїнському парку залишається символом того, як у Києві перетинаються влада, бізнес і лицемірство. А кияни, спостерігаючи за черговим поворотом цієї драми, дедалі більше переконуються: справжня боротьба з корупцією починається не з гучних заяв, а з готовності дивитися в дзеркало.