Проблеми в українських військово-лікарських комісіях (ВЛК) набирають резонансу, вражаючи громадськість новими звинуваченнями. Голова тимчасової слідчої комісії Верховної Ради Анна Скороход, під час конференції, присвяченій розслідуванню злочинів у військових структурах, озвучила несподівану заяву: лікарі ВЛК отримали негласну вказівку визнавати майже всіх призовників придатними до військової служби.
«Придатні всі»: хто стоїть за «табу» на медичні діагнози?
Анна Скороход стверджує, що сама отримала підтвердження від лікарів, які, за її словами, «негласно допомагали» слідчій комісії та повідомляли про таку вказівку. Заявлена проблема ставить під сумнів об’єктивність медичних перевірок у ВЛК, оскільки мова йде про навмисне заниження показників медичних обмежень задля прискорення мобілізації. Такі дії з боку лікарів ВЛК навмисно знижують обороноздатність ЗСУ. При цьому лікарі не несуть ніякої відповідальності, а держава втрачає гроші та ресурси.
Як зазначила депутатка Скороход, всі мобілізовані, зокрема ті, кого визнають непридатними, наче потрапляють в окрему «касту» — невелику групу, яка є радше винятком, ніж правилом. І тут варто запитати: якщо йдеться про негласний наказ зверху, наскільки обґрунтованим і незалежним є рішення комісій?
Тривожні прецеденти: кого мобілізують в Україні?
Скороход також посилається на дані, що, на жаль, підтверджуються випадками, про які відкрито говорить народний депутат Олександр Федієнко, член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки. Федієнко повідомив, що сьогодні мобілізація в Україні торкається навіть тих, хто має серйозні медичні обмеження. Прецеденти мобілізації людей з ВІЛ, відкритою формою туберкульозу і навіть тих, хто не чує, свідчать про значні відхилення від стандартів медичної придатності.
Ці випадки насторожують, адже це не просто порушення медичних норм — це порушення базових прав людини та недотримання стандартів безпеки. Ба більше, така мобілізація ставить під загрозу здоров’я та життя самих мобілізованих, а також тих, хто контактує з ними на службі. Як армія може бути надійною опорою держави, якщо до її лав потрапляють люди з хронічними інфекційними захворюваннями або серйозними фізичними вадами?
Нагадаємо, раніше член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки Олександр Федієнко розповів, що в Україні почали мобілізувати людей з ВІЛ, з відкритою формою туберкульозу, а нещодавно мобілізували людину яка не чує.
Чи можна сподіватися на зміни?
За нинішніх обставин постає головне питання: чи можна довіряти системі, яка за негласним наказом «пом’якшує» стандарти медичного відбору? Українське суспільство очікує прозорості у всіх військових структурах, а особливо у процесах, які торкаються здоров’я, боєздатності та безпеки громадян.
Те, що тимчасова слідча комісія Верховної Ради висвітлює подібні факти, може стати каталізатором для реформ у військово-лікарських комісіях. Однак без відкритого розслідування, відповідальності за порушення та контролю на вищому рівні, зміни залишатимуться на рівні обіцянок. Усе залежить від того, чи вистачить політичної волі, щоб впровадити реальні зміни та забезпечити медичний відбір на основі фахових, а не політичних чи адміністративних рішень.
Ситуація у ВЛК — це не лише про мобілізацію, це про цілісність державної політики щодо громадян і їхньої безпеки. Негласні вказівки, приховані рішення і згортання медичних стандартів — це фактори, що руйнують довіру до системи. Влада повинна усвідомити: замовчування та маніпуляції в оборонних питаннях лише посилюють незадоволення, розділяючи суспільство і ставлячи під сумнів національну безпеку.
Ця історія з ВЛК — не єдина, але вона символічна. Якщо не виправити ці недоліки зараз, то в подальшому довіра до будь-яких військових реформ залишиться під великим питанням.