Омбудсман України Дмитро Лубінець нещодавно опублікував інфографіку про те, що потрібно робити й куди звертатися, якщо ваш рідний зник безвісти за особливих обставин. Наче все логічно: документ, роз’яснення, кроки. Але чи є в цьому реальна допомога, коли ми всі бачимо, що ситуація з мобілізацією у країні досягла критичної точки?
Країною ширяться історії про так звану “жорстку мобілізацію“, “бусіфікація” та викрадення чоловіків. Представники ТЦК і СП спільно з правоохоронцями не гребують методами, що йдуть всупереч із чинним законом. Примусовий привід на мобілізацію, залякування, викрадення, грубе порушення прав громадян — усе це вже не новина для багатьох. Як реагує на це уповноважений з прав людини? Виявляється, Омбудсман Дмитро Лубінець… “не бачить порушень в діях представників ТЦК”.
Замість реальних дій, які б могли зупинити порушення прав людини, ми отримуємо інфографіку, пости в соціальних мережах та чергові “роз’яснення”. Мало того, Лубінець, на якого покладена відповідальність за захист прав кожного громадянина України, безапеляційно заявляє: “порушень він не бачить”. Але як це можливо? Чи він справді не помічає очевидного, чи свідомо ігнорує масові скарги українців?
За останні місяці на адресу уповноваженого надійшли численні скарги. Люди з усіх куточків України заявляють про неправомірні дії під час мобілізації, але в Україні, здається, ці звернення залишаються “невидимими” для тих, хто має стояти на захисті прав громадян.
Омбудсман, який ігнорує проблеми, — це не просто фігура, що не виконує свої обов’язки. Це виклик цілій правовій системі. Якщо той, хто має бути оплотом правозахисту, закриває очі, то де шукати правду? І хто захистить права простих людей, які зіштовхнулися із грубим свавіллям?
В Україні стає дедалі очевиднішим, що інституція омбудсмана потребує перезавантаження. Дмитро Лубінець має або почати виконувати свої обов’язки з реальним захистом громадян, або звільнити місце для того, хто справді готовий стояти на сторожі прав українців. Досить нам інфографік і чергових постів у Facebook.