В Хмельницькій області розгорівся гучний скандал навколо керівника обласного управління Пенсійного фонду Олександра Крупи та його матері Тетяни Крупи, яка очолює Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи. Співробітники Державного бюро розслідувань (ДБР) викрили корупційну схему, за допомогою якої родина Круп заробляла величезні суми, видаючи фіктивні документи чоловікам, які намагалися уникнути мобілізації під час війни.
Під час обшуку в будинку Олександра Крупи було знайдено значні суми готівки: $5,24 млн, €300 тис. та понад 5 млн грн. Крім того, правоохоронці виявили сумки з елітними прикрасами та іншими цінними речами. Цікаво, що, помітивши силовиків, Олександр Крупа намагався позбутися доказів, викинувши з вікна дві сумки з $500 тис., однак це не допомогло приховати злочинні доходи.
Родина Крупи володіє вражаючою кількістю нерухомості як в Україні, так і за її межами. У їх власності – 30 об’єктів нерухомості у Хмельницькому, Львові, Києві, а також у таких країнах, як Австрія, Іспанія та Туреччина. На банківських рахунках за кордоном у них зберігається ще $2,3 млн. Крім цього, сім’я володіє корпоративними правами на суму 48 млн грн, що свідчить про величезні обсяги незаконного збагачення.
Тетяна Василівна Крупа, депутатської фракції «Слуга народу» у Хмельницькій обласній раді, член депутатських груп «Медицина Хмельниччини», «Єдність», член постійної комісії обласної ради з питань охорони здоров’я та соціальної політики, освіти, науки, культури, релігії, молоді та спорту. Головний лікар КЗОЗ «Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи», Заслужений лікар України.
Місцеві жителі та активісти стверджують, що про діяльність Олександра та Тетяни Крупа правоохоронні органи знали давно. Багато років ця корупційна схема існувала безкарно, проте лише зараз, завдяки активній роботі ДБР, вона стала відомою на загальнонаціональному рівні. Це піднімає питання про ефективність контролю з боку державних органів та закликає до посилення боротьби з корупцією в Україні.
Справа Олександра і Тетяни Круп демонструє, як масштабні корупційні схеми можуть існувати у високих кабінетах державних установ, навіть під час війни, коли кожен громадянин має нести відповідальність перед країною. Це не просто про гроші та нерухомість — це про життя людей, які намагаються уникнути виконання свого обов’язку перед державою, і про тих, хто готовий заробляти на цьому, нехтуючи законом та мораллю.
Україна продовжує боротися з корупцією, але такі випадки показують, що ще багато роботи попереду. Суспільство чекає на справедливість і покарання винних.