Будучи командиром батальйону, Діма керував приблизно 800 чоловіками, які брали участь у одних із найзапекліших і найкривавіших боїв війни – останнім часом під Покровськом, стратегічним східним містом , яке зараз знаходиться на межі підкорення Росії.
Але оскільки більшість його солдатів тепер мертві або важко поранені, Діма вирішив, що з нього досить. Звільнився і пішов на іншу військову роботу – в офіс у Києві.
Стоячи біля того офісу, курячи та п’ючи солодку каву, він сказав CNN, що просто не може більше дивитися, як гинуть його люди.
Два з половиною роки жорстокого наступу Росії знищили багато українських підрозділів. Підкріплення нечисленні, тому деякі солдати виснажені та деморалізовані. Ситуація особливо жахлива серед піхотних підрозділів поблизу Покровська та інших місць на східній лінії фронту, де Україна намагається зупинити повзуче просування Росії.
CNN поспілкувався з шістьма командирами та офіцерами, які донедавна воювали або керували підрозділами в цьому районі. Усі шестеро зазначили, що дезертирство та непокора стають широко поширеною проблемою, особливо серед новоприйнятих солдатів.
Четверо з шести, включно з Дімою, попросили змінити свої імена або не повідомляти їх через делікатний характер теми та тому, що вони не мають права спілкуватися зі ЗМІ.
«Не всі мобілізовані залишають свої позиції, але більшість. Коли сюди приходять нові хлопці, вони бачать, як це важко. Вони бачать багато ворожих безпілотників, артилерії та мінометів», — розповів CNN один з командирів підрозділу, який зараз воює в Покровську. Він також попросив залишитися анонімним.
«Вони їдуть на позиції один раз і якщо виживають, то не повертаються. Вони або залишають свої позиції, або відмовляються йти в бій, або намагаються знайти спосіб покинути армію», – додав він.
На відміну від тих, хто раніше пішов добровольцем на війну, багато новобранців не мали вибору щодо участі у конфлікті. Їх призвали після того, як навесні в Україні набув чинності новий закон про мобілізацію, і вони не можуть виїхати легально, поки уряд не запровадить демобілізацію, якщо не отримають на це спеціальний дозвіл.
Проте проблеми з дисципліною явно почалися задовго до цього. Минулої зими та весни Україна пережила надзвичайно важкий період. Багатомісячна затримка в отриманні військової допомоги США в країні призвела до критичної нестачі боєприпасів і значного падіння морального духу.
Кілька солдатів тоді розповіли CNN, що вони часто опинялися на хорошій позиції, маючи чіткий огляд ворога, що наближається, і не мали артилерійських снарядів для вогню. Дехто говорив про почуття провини за те, що не міг забезпечити належне прикриття своїх піхотних підрозділів.
«Дні довгі, вони живуть у бліндажі, чергують цілодобово, і якщо вони не можуть стріляти, то росіяни мають перевагу, вони чують, як вони наступають, і знають, що якби вони стріляли, цього б не було. – сказав Андрій Горецький, український військовий, підрозділ якого зараз воює в Часовому Яру, ще одній гарячій точці на східній лінії фронту.
Сергій Цехоцький, офіцер 59-ї окремої мотопіхотної бригади, розповів CNN, що підрозділ намагається проводити ротацію солдатів кожні три-чотири дні. Але дрони, кількість яких лише зросла протягом війни, можуть зробити це надто небезпечним, змушуючи солдатів залишатися на місці довше. “Рекорд становить 20 днів”, – сказав він.
Оскільки ситуація на полі бою погіршувалася, все більше військ почало здаватися. Лише за перші чотири місяці 2024 року прокуратура порушила кримінальні провадження проти майже 19 тисяч військових, які або залишили свої посади, або дезертирували, повідомляє Верховна Рада. Понад мільйон українців служать у силових структурах оборони та безпеки країни, хоча це число включає всіх, включно з людьми, які працюють в офісах далеко від лінії фронту.
Це приголомшлива і, швидше за все, неповна цифра. Кілька командирів розповіли CNN, що багато офіцерів не повідомляли б про дезертирство та несанкціоновану відсутність, сподіваючись натомість переконати війська повернутися добровільно, не зазнаючи покарання.
Такий підхід став настільки поширеним, що в Україні змінили законодавство, декриміналізували дезертирство та самовільний прогул, якщо вони вчинені вперше.
Горецький сказав CNN, що цей крок мав сенс. «Погрози тільки погіршать ситуацію. Розумний командир відстрочить загрози або навіть уникне їх», – сказав він.
Покровськ став епіцентром боротьби за схід України. Російські війська місяцями просувалися до міста, але останніми тижнями їхній прогрес пришвидшився, оскільки українська оборона почала руйнуватися.
“Все відчувається так само”
Президент Росії Володимир Путін ясно дав зрозуміти, що його мета — отримати контроль над усіма Донецькою та Луганською областями України, а захоплення Покровська, важливого військового та постачального центру, було б великим кроком до цієї мети.
Воно розташоване на ключовій дорозі, що сполучає його з іншими військовими містами району, і залізницею, що з’єднує його з Дніпром. Остання велика шахта коксівного вугілля, яка все ще контролюється Києвом, також знаходиться на заході міста, постачаючи кокс для виробництва сталі – незамінного ресурсу часів війни.
Українські військові в цьому районі малюють жахливу картину ситуації. Сили Києва явно переважають чисельністю та озброєнням, деякі командири вважають, що на кожного українця припадає 10 російських солдатів.
Але вони також, здається, борються з проблемами, які створили самі.
Офіцер з бригади, яка воює в Покровську, який попросив не розголошувати своє ім’я з міркувань безпеки, сказав CNN, що поганий зв’язок між різними підрозділами є основною проблемою там.
За словами офіцера, були навіть випадки, коли війська не розкривали повну картину поля бою іншим підрозділам через побоювання, що вони виглядатимуть погано.
Один командир батальйону на півночі Донецька сказав, що його фланг нещодавно залишився відкритим для атак Росії після того, як солдати сусідніх підрозділів залишили свої позиції, не повідомивши про це.
Велика кількість різних підрозділів, які Київ відправив на східну лінію фронту, спричинила проблеми зі зв’язком, за словами кількох рядових солдатів, які донедавна воювали в Покровську.
Один сказав, що українські глушники сигналу не чували, що впливало на важливу координацію та запуски безпілотників, оскільки підрозділи з різних бригад не спілкувалися належним чином.
Група саперів – або бойових саперів – поговорила з CNN поблизу кордону між Україною та Курською областю Росії, куди їх нещодавно передислокували з південніше Покровська.
Минулого місяця Київ здійснив раптове вторгнення в Курськ, захопивши Москву зненацька та швидко просунувшись приблизно на 30 кілометрів (19 миль) на територію Росії.
Лідери України, включаючи президента Володимира Зеленського, заявили, що однією з цілей операції є запобігання подальшим атакам на північ України, а також показ західним союзникам Києва, що за належної підтримки українські військові можуть дати відсіч і зрештою виграти війну.
Операція також дала великий поштовх виснаженій нації. Більшу частину минулого року Україна була на задньому плані, терплячи безжальні атаки, відключення електроенергії та жахливі втрати.
Але сапери були не надто впевнені в стратегії. Щойно завершивши довгу місію на кордоні, вони сиділи за столиком біля закритого ресторану поблизу кордону, чекаючи, поки з’явиться їхня машина.
По ланцюжку курячи і намагаючись не спати, вони запитували, навіщо їх відправили під Курськ, коли на східному фронті панує безлад.
«Було дивно потрапити в Росію, тому що в цій війні ми повинні були захищати свою землю і свою країну, а тепер ми воюємо на території іншої країни», – сказав один із них. CNN не розкриває їхні особи, оскільки вони не були уповноважені спілкуватися зі ЗМІ та через делікатний характер їхніх слів.
Усі четверо воюють понад два з половиною роки, і це важка робота. Будучи саперами, вони днями проводять на передовій, розміновуючи поля, готуючи оборону та проводячи контрольовані вибухи. Вони можуть опинитися під ударом, навіть попереду першої лінії піхоти, тягнучи близько 40 кілограмів (88 фунтів) комплекту та чотири протитанкові міни, кожна вагою близько 10 кілограмів (22 фунти).
У розмові з CNN вони виглядали повністю виснаженими. Вони не мали відпочинку між Покровською місією і Курською.
«Це залежить від кожного командира. Одні частини отримують ротацію і мають відпустки, а інші просто воюють без перерви, вся система не дуже чесна», – сказав один із військових. На запитання, чи успіхи в Курську дали їм такий же поштовх, як і решті країни, вони залишилися скептичними.
«Після трьох років цієї війни все виглядає так само», — сказав CNN один із чоловіків.
«Гнилий підхід»
Розмовляючи з CNN у четвер, Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський визнав, що низький моральний дух все ще є проблемою, і сказав, що його підвищення є «дуже важливою частиною» його роботи.
«Курська операція… значно підвищила моральний стан не лише військових, а й усього українського населення», – сказав він.
Він сказав, що регулярно їздив на передову, щоб зустрітися з солдатами і зробити все можливе, щоб вони почувалися краще. «Ми розуміємо один одного, з ким би я не спілкувався, чи це рядовий солдат, чи стрілець, наприклад, чи командир бригади, командир батальйону… Я знаю всі проблеми, з якими стикаються наші військовослужбовці, солдати, офіцери. Лінія фронту – це моє життя», – сказав він.
А Горецький – офіцер, спеціально підготовлений для надання морально-психологічної підтримки військам – є частиною плану підвищення бойового духу.
Під час нещодавньої відпустки в Києві Горецький сказав CNN, що хоча його роль існувала деякий час, вона складалася здебільшого з паперової роботи. Тепер він проводить набагато більше часу зі своїм блоком, перевіряючи, щоб вони не згоріли. Не те, щоб його допомога завжди цінувалася.
«Вони думають, що я лікар-психіатр, що змусить їх здати тисячі тестів, а потім сказати їм, що вони хворі, тому я намагаюся зруйнувати бар’єри», — сказав він, додавши, що маленькі відволікання можуть запобігти спадній спіралі.
За його словами, у монотонності війни будь-яка відмова від рутини може допомогти. Це може включати миття під справжнім душем, стрижку або купання в озері. «Це така дрібниця, але це вириває їх із рутини на півдня, це робить їх щасливими, і вони можуть повернутися на свої позиції трохи спокійніше», – пояснив Горецький.
Навіть офіцерам із багаторічним стажем ситуація на сході непроста.
Деякі, як Діма, переходять на пости подалі від лінії фронту. За його словами, його рішення залишити поле бою здебільшого пов’язане з розбіжностями з новим командиром.
Це також стає все більш поширеним явищем, повідомили CNN кілька офіцерів.
Ряди Діминого батальйону рідшали й рідшали, поки частина не зникла.
Діма каже, що вони ніколи не отримували достатньо підкріплень, у чому він звинувачує безпосередньо уряд та його небажання набирати більше людей.
Минулого року батальйон зазнав болісних втрат, воюючи на кількох лініях фронту, а потім був відправлений до Покровська без відпочинку. Діма побачив стільки своїх убитих і поранених, що заціпенів.
Проте він сказав CNN, що має намір повернутися на передову, але спочатку зробить одну зміну.
«Тепер я прийняв рішення, що перестану емоційно прив’язуватися до людей. Гнилий підхід, але найрозумніший», – сказав він.
Івана та , CNN
Опубліковано 8 вересня 2024 р
