Фото, на які важко дивитися. Історії, які важко читати. Але ще важче усвідомлювати, що в таких умовах жили люди, які найбільше потребували турботи.
Іноді одна людська історія відчиняє двері до значно масштабнішої проблеми. До мого Представника у Запорізькій області Михайла Волкова звернулася жінка, яка шукала свою рідну тітку.
☝️За її словами, представники приватної організації вивезли жінку з медичного закладу та поселили у квартирі, де їй надавали послуги догляду із забезпеченням проживання.
Коли люди приїхали забрати родичку, їм просто не дали з нею побачитися.
Під час перевірки мій Представник побачив те, що важко назвати “послугами догляду” — людей утримували в нелюдських умовах. У тісній 40-метровій квартирі жили 8 осіб, більшість із них — маломобільні. Бруд, антисанітарія, зламаний санвузол, брудні матраци, нестача повноцінного харчування. Людина з ампутованими нижніми кінцівками була змушена жити на матраці просто на підлозі.
У людей забрали документи й банківські картки. Один із мешканців розповів, що його утримували тут без його згоди. Так виглядає не догляд, а приниження людської гідності.
‼️Після нашого втручання всіх людей евакуювали. Одну людину поклали в лікарню, інші отримали безпечний прихисток і належний догляд. Правоохоронці вже відкрили кримінальне провадження.
Цей випадок — сигнал про системну проблему. В Україні продовжують працювати приватні пансіонати, які перебувають поза державним контролем, а отже — поза належним наглядом за дотриманням прав людини.
З 2023 року групи НПМ відвідали 152 геріатричні установи приватної форми власності. Питання діяльності таких пансіонатів я постійно піднімаю у щорічних та спеціальних доповідях, актах реагування та ініціативних листах. Втім їхнє функціонування продовжує бути неврегульованим.
❗️Наголошую на необхідності негайного врегулювання діяльності приватних геріатричних закладів на законодавчому рівні: зобов’язати надавачів соціальних послуг приватної форми власності подавати відомості про свою діяльність для внесення відповідних даних до Реєстру та запровадити ефективний державний контроль за дотриманням прав мешканців.
Люди старшого віку та особи з інвалідністю мають право не виживати, а жити в безпеці та турботі. Жодна благодійна чи релігійна організація не може бути прикриттям для жорстокого поводження чи незаконного позбавлення свободи. Особисто буду добиватися покарання для винних і посилення державного контролю. Турбота не може перетворюватися на пастку, а людська гідність не може закінчуватися за дверима приватного пансіонату.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець