Головний орган країни з протидії відмиванню брудних коштів опинився в епіцентрі грандіозного корупційного скандалу. НАБУ розплутує клубок, де змішалися розкрадання на оборонних фортифікаціях, підробні IT-гіганти, мільйони «кешу» в сумках та найвище керівництво Держфінмоніторингу. Деталі фінансового трилера, який намагалися «поховати», розкрив народний депутат Ярослав Железняк.

Усе почалося з банального — за нинішніми цинічними мірками — розкрадання на крові: оборонних спорудах Донеччини. Проте звичайний обшук НАБУ в одному з київських приміщень на вулиці Молдовській перетворив локальну справу на тектонічний зсув у системі державної влади.

Правоохоронці виявили не просто «чорну касу», а документальні докази того, що корупційна вертикаль веде на самий верх органу, який мав би ці схеми блокувати. Серед сумок, набитих готівкою — 278,05 тисяч доларів та 3,343 мільйони гривень — лежали особисті документи Богдана Корольчука, першого заступника голови Державної служби фінансового моніторингу України. Разом із ними — печатки, статутні документи та готові довіреності десятків фіктивних фірм.

Довідка: Держфінмоніторинг — це фінансова розвідка України. Саме ця структура зобов’язана відстежувати кожен підозрілий переказ, блокувати рахунки схемників та звітувати міжнародним партнерам (зокрема FATF) про чистоту українських грошей.

Аналіз вилученої документації шокував детективів. Схема працювала як годинник щонайменше з 1 січня 2024 року по 21 січня 2026 року. Схема фінансового транзиту виглядала наступним чином:

[Реальний сектор / Бюджетні кошти] 
               ↓ (Оплата за фіктивні товари/послуги)
[Мережа підставних компаній в Україні]
               ↓ (Акумуляція та конвертація у валюту)
[Обхід обмежень НБУ та виведення в офшори]

Гроші, зокрема й ті, що мали йти на захист українських військових на фронті, заганялися на рахунки підконтрольних підприємств як оплата за «товари», «послуги охорони» чи «консультації». Далі кошти акумулювалися, конвертувалися у валюту та виводилися за кордон на рахунки фірм-нерезидентів.

Найбільш цинічний аспект оборудки: організатори успішно обходили жорсткі валютні обмеження Національного банку України, введені на час воєнного стану. І робили це під «наглядом» посадовців, які мали б це присікати.

Мімікрія під IT-гігантів

Щоб не привертати уваги банківського комплаєнсу, зловмисники маскували свої фірми під відомі бренди. У матеріалах справи фігурують:

• ТОВ «Циклум софтвер»

• ТОВ «Люксофт Україна»

На слух та за написанням вони майже ідентичні назвам всесвітньо відомих IT-компаній Luxoft та Ciklum. Призначення платежів малювали відповідне — «розробка програмного забезпечення». Проте реальні розслідування довели: міжнародні гіганти не мають до цих «прокладок» жодного відношення. Це був лише фасад для виведення брудного кешу.

У цій історії чітко простежується тінь ще однієї топ-фігури — Філіпа Проніна.

1. Період ОВА: У вересні минулого року вибухнув скандал навколо привласнення керівництвом Полтавської ОВА 200 мільйонів гривень на будівництві фортифікацій для фронту. ОВА на той час очолював саме Пронін. Сам він будь-які переплати заперечував.

2. Кар’єрний зліт: У січні 2025 року Пронін іде на підвищення і стає… головою Держфінмоніторингу. Тобто безпосереднім керівником Корольчука, чиї документи знайшли в сумці з грошима.

Схема виведення грошей продовжувала активно діяти і тоді, коли Пронін уже керував фінансовою розвідкою країни. Навряд чи перша особа відомства та його заступник могли не помічати мільярдні потоки, що імітували IT-послуги.

Як з’ясували журналісти ZN.UA, це розслідування мало всі шанси померти в архівах. Спочатку справу щодо Полтавської ОВА вело територіальне управління БЕБ у Полтавській області. Там її фактично «поховали».

Лише завдяки втручанню НАБУ, яке забрало матеріали собі та об’єднало їх із провадженням щодо обшуків на Молдовській, справу вдалося реанімувати.

Наразі досудове розслідування НАБУ триває. Проте справа вже виходить за межі звичайного криміналу. Це сильний удар по міжнародній репутації України. Коли керівництво органу, відповідального за фінансову прозорість перед ЄС та США, пов’язують із офшорними схемами під час війни — це питання національної безпеки.

Чи вистачить політичної волі довести справу Проніна-Корольчука до вироків, чи система знову спробує захистити своїх — головне питання найближчих місяців. За кожним виведеним в офшор доларом стоять недобудовані окопи, за які українські солдати платять життям.