Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура завершили досудове розслідування резонансної справи, яка остаточно зірвала маску з Юлії Тимошенко. Керівниця фракції ВО “Батьківщина” у Верховній Раді України підозрюється в організації цілої системи пропозицій неправомірної вигоди народним депутатам. Не разові “подарунки”, а стабільний, добре продуманий механізм купівлі голосів — з авансовими виплатами та чіткими інструкціями: “за”, “проти”, утримання чи бойкот пленарних засідань.

За даними слідства, у грудні 2025 року, коли вся країна ще обговорювала гучні викриття НАБУ і САП щодо хабарництва в парламенті, Тимошенко вже активно “домовлялася” з окремими парламентарями. Слідчі встановили: мова йшла не про емоційні переконання чи партійну дисципліну. Йшлося про гроші. Про “сталий механізм співпраці”, де лояльність мала чітку ціну і виплачувалася наперед. Депутати отримували вказівки, як саме голосувати, і гарантію винагороди за слухняність. Це не політика. Це банальний політичний бізнес, поставлений на потік.

І ось тут варто назвати речі своїми іменами. Юлія Тимошенко, яка десятиліттями позиціонує себе як “єдина чесна” політикеса, “борця з режимами” і “рятівницю народу”, вкотре довела: для неї Верховна Рада — не місце для законів, а торговий майданчик. Поки країна воює, поки антикорупційні органи ризикують життям, викриваючи корупціонерів, лідерка “Батьківщини” спокійно будувала паралельну систему впливу. Ігноруючи викриття НАБУ, вона фактично заявила: “Ваша антикорупція — для бідних, а для мене — свої правила”.

Це не перший “газовий” чи “корупційний” дзвінок у кар’єрі Тимошенко. Згадати хоча б її минулі схеми з “РосУкрЕнерго”, мільйонні борги, які лягли на плечі українців, чи постійні маніпуляції з тарифами. Кожного разу, коли її притискали до стіни, вона включала образ “жертви репресій” і йшла в атаку на журналістів та правоохоронців. Тепер — те саме. Замість публічно пояснити свої дії, Тимошенко, ймовірно, знову почне кричати про “політичне переслідування”. Але цього разу докази зібрані не “ворогами”, а державними органами, які вона сама колись обіцяла підтримувати.

Особливо цинічно виглядає хронологія. Грудень 2025-го — пік антикорупційних скандалів у Раді. Депутатів ловлять на хабарах, суспільство вимагає очищення. А в цей момент лідерка однієї з найбільших опозиційних фракцій запускає власний “конвеєр лояльності”. Система була простою і ефективною: аванс — голосування за вказівкою — нова виплата. Ніяких ідеологій. Ніяких інтересів виборців. Лише гроші і контроль над фракцією. “Батьківщина”, яка позиціонує себе як партію соціального захисту, насправді перетворилася на закритий клуб, де голоси продаються оптом.

Це удар не лише по репутації Лідерки ВО “Батьківщина” Блії Тимошенко. Це удар по всій українській політиці. Коли лідерка фракції, яка претендує на роль “альтернативи владі“, сама купує депутатів, то що залишається від демократії? Навіщо тоді вибори, якщо у парламенті працює “прейскурант” Тимошенко? Скільки ще законів було продавлено за цією схемою? Скільки важливих рішень для країни прийнято не в інтересах народу, а в інтересах кишені лідерки “Батьківщини”?

Громадськість має право знати кожне ім’я депутата, який брав участь у цій схемі. НАБУ і САП зробили свою роботу — тепер слово за судом. Але суспільство не має права на мовчання. Юлія Тимошенко довго грала в “народну героїню”. Час зняти грим. Час визнати: перед нами не лідерка, а звичайний політичний ділок, який вважає парламент своїм приватним бізнесом.

Поки Тимошенко буде на свободі і продовжуватиме грати в опозицію, українська політика залишатиметься брудною. Антикорупційні органи зробили перший крок. Тепер черга за суспільством і судом. Бо якщо “Батьківщина” Тимошенко — це “опозиція”, то що тоді корупція?