Олександр Мережко, голова комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики, народний депутат від президентської партії «Слуга Народу», спокійно, майже по-діловому повідомив українцям: ми маємо достатньо «людських ресурсів», щоб воювати ще десять років. І навіть більше. Головне, каже він, — правильно керувати цими ресурсами й створювати «психологічні стимули». Бо інакше, побачивши армію ухилянтів, сам не захочеш йти на фронт.
Зупиніться і перечитайте. «Людські ресурси». Не громадяни, не захисники, не хлопці, яких матері народжували. Ресурси. Як нафта, як зерно, як гармати. Тільки ці ресурси мають імена, паспорти й дітей. І їх уже кілька років методично перетворюють на статистику втрат.
Мережко не випадковий депутат. Він — не «радикал», не «опозиціонер», не «маргінал». Він — офіційний голос влади. Голова ключового комітету, людина, яка говорить те, що дозволено говорити. А це означає одне: у Банковій саме так і думають. Війна — на довгі роки. Ніяких ілюзій, ніяких переговорів, ніякого «плану Б». Тільки «психологічні стимули» для тих, хто ще не встиг втекти за кордон чи сховатися в підвалах.
І ось тут починається справжній цинізм. Замість визнати, що система мобілізації зруйнована, корумпована і несправедлива, замість пояснити, чому одні воюють по три-чотири ротації, а інші вже третій рік «лікують» спину чи «вчаться» за кордоном, представник влади звалює все на… психологію. Мовляв, проблема не в тому, що держава не може (або не хоче) запропонувати нормальну ротацію, нормальну зарплату, нормальну реабілітацію. Проблема в тому, що народ бачить ухилянтів і… розслабляється.
Це не просто маніпуляція. Це відкрите визнання: влада знає, що легітимність мобілізації на дні. Знає, що суспільство тріщить по швах. І замість виправляти — пропонує «психологічні стимули». Тобто, грубо кажучи, треба зробити так, щоб ти, читачу, захотів іти воювати, навіть якщо поруч тисячі тих, хто не хоче.
Десять років. Уявіть собі. Діти, які сьогодні ходять у перший клас, у 2035-му будуть призовного віку. Ті, кому зараз 25, стануть 35-річними «ветеранами» з ПТСР і без перспектив. Економіка, демографія, майбутнє — все закладається під цей «ресурсний» розрахунок. А що пропонує влада? Правильне «керування». І, мабуть, нові хвилі ТЦК, нові лайки в телеграм-каналах і нові пояснення, чому «треба ще трохи потерпіти».
Питання, яке має поставити собі кожен українець після слів Мережка, просте й жорстоке: а чи ми ще країна, чи вже ресурс? Чи є в нас держава, яка воює за людей, чи є люди, яких воює держава?
Бо якщо «Слуга Народу» вже відкрито говорить про десятирічну війну як про даність, то час перестати вдавати, що хтось там «працює над перемогою». Вони працюють над тим, щоб вистачило «ресурсу». А вистачить чи ні — це вже, як кажуть, «психологічне питання».
ДО УВАГИ ЧИТАЧІВ НАШОГО ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСУ! НАШ КОНТЕНТ ПЕРЕЇЖДЖАЄ НА РЕСУРС WWW.SECRETS.NET.UA. ВСЯ ІНФОРМАЦІЯ З НАШОГО РЕСУРСУ БУДЕ ПЕРЕНЕСЕНА НА WWW.SECRETS.NET.UA. НА ЖАЛЬ, У НАШІЙ ДЕРЖАВІ ДЕМОКРАТІЇ НЕМАЄ ТА НЕ БУЛО. ДЯКУЄМО ЗА РОЗУМІННЯ!