2 тисячі непридатних у одній військовій частині: системний провал чи навмисний злочин влади? Як ТЦК, ВЛК і вищі кабінети руйнують армію, а Захід робить вигляд, що нічого не відбувається
Коли на фронті гинуть найкращі, а суспільство стогне від виснаження, у тилу відбувається те, що важко назвати інакше, ніж державною зрадою обороноздатності. Військовий омбудсмен Ольга Решетилова в інтерв’ю РБК-Україна шокувала цифрою: в одній з українських військових частин виявили близько двох тисяч мобілізованих, які, за попередніми даними, непридатні до військової служби за станом здоров’я. Не одиничні випадки. Не помилка. Масштабне, системне порушення, яке вже триває роками і стало нормою.
«У одній із військових частин триває масштабна перевірка через масове прибуття мобілізованих, які, за попередніми даними, непридатні до служби. Ця ситуація стосується близько 2 тисяч осіб», — прямо заявила Ольга Решетилова. І додала: «Треба повноцінно вивчити питання, як так сталося, на якому етапі пішло це масове порушення. Чи це етап ТЦК, ВЛК, чи це вже військова частина, чи було рішення прийняте десь вище?»
Питання риторичне. Бо ні для кого в Україні, хто стежить за новинами, це не банальний «збій». Це навмисна машина з фальсифікації придатності, яка працює як годинник. Територіальні центри комплектування (ТЦК) і військово-лікарські комісії (ВЛК) штампують «придатний» на хворих, літніх, тих, хто фізично не може тримати зброю. Мета одна — виконати план по «показниках». А далі — списати все на воєнний стан. Хто винен? Ніхто. Бо «війна».
Днями омбудсмен Дмитро Лубінець заявив про кричущі порушення: в Ужгородському ТЦК та СП через ВЛК мобілізують непридатних до служби, після чого відправляють їх на фронт, попередньо утримуючи в нелюдських умовах.
Після таких кадрів виникає закономірне питання: яким буде ставлення чоловіків, їхніх родин і близьких до ТЦК, ВЛК, ЗСУ та влади загалом? І чи не руйнує подібна практика довіру до держави швидше, ніж будь-яка ворожа пропаганда?
Журналісти й представники Офісу омбудсмена Дмитра Лубінця вже давно говорять прямо: це не випадковість. Це система. За даними Лубінця, лише у 2025 році до його відомства надійшло понад 6127 скарг на порушення з боку ТЦК — у 333 рази більше, ніж на початку повномасштабного вторгнення. Ще понад 1700 звернень стосувалися саме ВЛК: поверхневі огляди, ігнорування хвороб, відправка на службу людей з онкологією, серцевою недостатністю, важкими психічними розладами. Подібні історії — щотижневий фон у ЗМІ. Волинь, Тернопільщина, інші регіони — скрізь одна картина.
Але замість жорстких покарань — чергова «перевірка», які порушення не знаходить. До розслідування цього разу залучили Міністерство оборони та командування Сухопутних військ. І що далі? Знову доповідь, яка ляже під сукно? Бо відповідальності немає. Лікарі ВЛК, працівники ТЦК і СП, їхні керівники — всі продовжують працювати. Влада вже не раз обіцяла «посилити контроль» і «покарати винних». Де результати? Де хоча б один гучний судовий вирок за масову фальсифікацію медичних висновків? Немає. Бо воєнний стан — зручне прикриття для безкарності.
Президент Володимир Зеленський та його оточення, здається, не розуміють (або не хочуть розуміти) простої речі: така мобілізація не зміцнює, а знищує обороноздатність держави. Відправляти на фронт хворих — це не просто марнування ресурсів. Це підрив морального духу армії, це втрата довіри суспільства до влади, до ЗСУ, до самої ідеї захисту країни. Люди бачать: держава готова кидати в м’ясорубку будь-кого, аби тільки «галочки» поставити. І довіра танує. А без довіри — немає армії.
Особливо цинічно виглядає позиція наших західних партнерів — Європейського Союзу та Сполучених Штатів. Ті самі, хто роками читає нам лекції про демократію, права людини, верховенство права. Ті, хто виділяє мільярди на «підтримку України». Чому вони мовчки спостерігають за системними порушеннями прав людини в процесі мобілізації? Чому закривають очі на незаконні затримання, примусові «огляди», відправку непридатних на службу? Де їхні доповіді Human Rights Watch, Amnesty International, де заяви Держдепу США про «занепокоєння»? Мовчання. Бо геополітика важливіша за людські життя? Бо «Україна воює — значить, усе можна»?
Це не просто лицемірство. Це співучасть у руйнуванні української державності зсередини. Поки європейські та американські політики патетично говорять про «цінності», в Україні тисячі хворих чоловіків перетворюють на «гарматне м’ясо», а їхні родини втрачають останні рештки віри в справедливість. І ніхто на Заході не хоче помічати, що така «мобілізація» не допомагає перемогти Росію — вона допомагає корупціонерам і безвідповідальним чиновникам триматися за владу.
Час ставити крапку. Час називати речі своїми іменами: масова відправка непридатних — це не помилка системи, це її суть за нинішніх правил. Якщо президент і його команда не здатні навести лад у ТЦК і ВЛК, якщо вони продовжують втрачати людей, ресурси і репутацію — то питання вже не в «перевірках». Питання в політичній волі. Або її повній відсутності.
Суспільство чекає не чергових обіцянок. Воно чекає відповідальності. Бо інакше ми програємо не тільки на фронті, а й у тилу — там, де мала б бути справедливість.
ДО УВАГИ ЧИТАЧІВ НАШОГО ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСУ! НАШ КОНТЕНТ ПЕРЕЇЖДЖАЄ НА РЕСУРС WWW.SECRETS.NET.UA. ВСЯ ІНФОРМАЦІЯ З НАШОГО РЕСУРСУ БУДЕ ПЕРЕНЕСЕНА НА WWW.SECRETS.NET.UA. НА ЖАЛЬ, У НАШІЙ ДЕРЖАВІ ДЕМОКРАТІЇ НЕМАЄ ТА НЕ БУЛО. ДЯКУЄМО ЗА РОЗУМІННЯ!