21 березня 2026 року в Санто-Домінго офіційно відкрили Почесне консульство України в Домініканській Республіці. Новою почесною консулкою стала Вікторія Якимова (Victoria Yakimova) — українка, яка вже понад десять років живе в Домінікані. Здавалося б, радісна подія: Україна розширює дипломатичну присутність у Латинській Америці, де так важливо шукати союзників у боротьбі з російською агресією. Але реальність виявилася іншою. Замість досвідченого дипломата чи фахівця з міжнародних відносин на посаду призначили людину, чия попередня кар’єра пов’язана з моделінгом і публікацією досить відвертих фото. І це не просто «особливість біографії» — це симптом глибокої проблеми української влади.
До призначення Якимова активно займалася моделінгом у Домінікані. У соцмережах вона не приховувала відвертих знімків, які тепер стали головним аргументом для критики. Крім того, вона працювала в ІТ-сфері. У 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення, публікувала фото в українському кокошнику — жест солідарності, який тепер виглядає іронічно на тлі її нового статусу. Сама Якимова прокоментувала призначення так: «Подаючи свою кандидатуру на посаду Почесного Консула, я не намагалася приховати своє попереднє життя, пов’язане з моделінгом». Це чесно, але чи достатньо для дипломатичної посади?
Вона справді брала участь у заходах української громади в Домінікані ще до призначення: організовувала культурні події на підтримку України, допомагала з комемораціями річниці війни. Друзі в Instagram і Facebook пишуть про неї теплі слова, називаючи «гордістю» і «жінкою-владою». Під час відкриття консульства були присутні консули Швейцарії, Італії та домініканські генерали — захід пройшов помпезно. Але це не змінює головного: у Якимової **немає жодного дипломатичного досвіду**. Вона не є фахівцем із консульської роботи, міжнародного права чи економічної дипломатії.
Українські соцмережі вибухнули. У Facebook, Threads і X (Twitter) з’явилися десятки постів із фотоколлажами: Якимова в відвертому образі поруч із текстом «новий консул». Користувачі пишуть: «Послиці-сексологині вже були, тепер ловіть консулицю в кокошнику», «чергова “сосна корабельна”», «чому професійні дипломати залишаються осторонь, а такі дівчата стрімко злітають по кар’єрних сходинках?». Дехто жартує, що Домінікана «піде з таким консулом підтримувати рашку». Інші, навпаки, захищають: «головне — результат, а не минуле». Але навіть захисники визнають: це не класичний дипломат.
Борислав Береза свого часу називав подібні призначення «нормальним консулом» і «прогресом». Але реальність інша: суспільство бачить у цьому не прогрес, а черговий прояв непрофесіоналізму.
І тут ми підходимо до головного. Почесний консул — це не просто «представник». Це людина, яка на громадських засадах (без зарплати від держави) має:
– захищати інтереси українських громадян за кордоном;
– розвивати економічні, культурні та політичні зв’язки;
– збирати інформацію, організовувати допомогу, лобіювати Україну в місцевій владі.
Це вимагає знань міжнародного права, консульських конвенцій, досвіду роботи з державними органами, вміння вести переговори на високому рівні. А що пропонує влада? Людей, чия головна «кваліфікація» — красиве минуле, зв’язки чи лояльність.
Якимова — не перший і не останній приклад. Пригадайте «послиць-сексологинь» і інших «спеціалістів», яких призначають у дипломатію. Це не випадковість. Це **система**, де замість конкурсного відбору і професійних критеріїв діє **кумівство** — призначення «своїх» за принципом особистої відданості, а не компетенції. Війна триває третій рік, тисячі професійних дипломатів, експертів і волонтерів щодня доводять свою відданість Україні на фронті та в тилу. А влада продовжує роздавати посади, як на весіллі: «тобі — консульство в тропіках, бо ти нам лояльна».
Це не просто помилка. Це зневага до державних інтересів. У Латинській Америці Україна намагається протидіяти російській пропаганді, шукати зброю, інвестиції та політичну підтримку. І замість серйозного фахівця, який знає, як працювати з місцевими елітами, призначають людину, яка «не приховувала попереднього життя». Чи розуміє Якимова, як вести переговори про санкції проти Росії? Як організовувати гуманітарну допомогу? Як захищати українців, яких затримали в Домінікані? Сумніви залишаються.
Кумівство не зникло з початком війни. Воно просто перемістилося в нові форми: «почесні» посади для «своїх», де головне — не результат, а лояльність. Поки фронт тримається на плечах професіоналів, тилова дипломатія продовжує грати в «сімейний бізнес». Це не «новий тип дипломатії». Це стара корупційна схема, загорнута в патріотичну обгортку.
У 2026 році Україна потребує не «гарних облич» у соцмережах, а реальних результатів. Кожне непрофесійне призначення — це удар по репутації держави. Це сигнал партнерам: «нам байдуже на компетенції». Це демотивація для тисяч молодих дипломатів, які роками вчать мови, міжнародне право і працюють за копійки, поки «модель з ІТ» отримує статус консула.
Влада любить говорити про «європейські стандарти» і «реформи». Але реформа дипломатії починається з простого: призначати людей, які “розуміють”, чим вони будуть займатися. А не тих, хто просто «не приховував» свого минулого.
Почесне консульство в Домінікані могло стати мостом для України в регіоні. Замість цього воно стало черговим мемом і приводом для критики. Поки кумівство живе — державність страждає. І війна тут не виправдання. Вона — головний аргумент, чому це має припинитися негайно.
ДО УВАГИ ЧИТАЧІВ НАШОГО ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСУ! НАШ КОНТЕНТ ПЕРЕЇЖДЖАЄ НА РЕСУРС WWW.SECRETS.NET.UA. ВСЯ ІНФОРМАЦІЯ З НАШОГО РЕСУРСУ БУДЕ ПЕРЕНЕСЕНА НА WWW.SECRETS.NET.UA. НА ЖАЛЬ, У НАШІЙ ДЕРЖАВІ ДЕМОКРАТІЇ НЕМАЄ ТА НЕ БУЛО. ДЯКУЄМО ЗА РОЗУМІННЯ!