Під час робочого візиту президента Володимира Зеленського до Об’єднаних Арабських Еміратів у кадрі офіційного відео несподівано з’явився знайомий силует. Поруч із главою держави тиснув руку військовий — Тимур Хромаєв, чоловік відомої телеведучої та громадської діячки Маші Єфросиніної. Виявилося, що він уже кілька тижнів входить до спеціальної групи українських експертів, які допомагають ОАЕ будувати захист від іранських дронів-камікадзе типу «Шахед».
Зеленський особисто відзначив «перші результати» роботи команди: «Хлопці працюють над посиленням захисту від повітряних загроз… вже є чітке розуміння, як інтегрувати український досвід». Звучало патріотично. Але за красивим фасадом — стара, як світ, українська хвороба: кронізм і просування «своїх» на ключові посади навіть у воюючій державі.
До 24 лютого 2022-го Хромаєв був типовим представником довоєнної еліти. Економіст у Міністерстві фінансів, головний виконавчий директор сумнівної енергетичної компанії (яку американські правоохоронці підозрювали в відмиванні коштів), а у 2015 році — указом президента Порошенка призначений головою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Призначення тоді називали «дивним», а ЗМІ писали про інсайдерську торгівлю та конфлікти інтересів.
З початком повномасштабного вторгнення він вступив до ЗСУ, служив у 112-й бригаді, працював на Запорізькому напрямку в сфері радіоелектронної боротьби (РЕБ) і протидії дронам. Тепер — міжнародна місія: передача досвіду Еміратам, які теж стикаються з іранськими БПЛА.
З одного боку — реальний бойовий шлях і експертиза. З іншого — чому саме він потрапляє в кадр з президентом, отримує видиму міжнародну місію і стає «обличчям» українського досвіду? Бо дружина — телезірка з мільйонними охопленнями? Бо до війни він уже був «своїм» у владних колах? Бо знайомства з 2015-го досі працюють?
Це не виняток. Це система.
До війни українська влада (і попередня, і нинішня) роками просувала на ключові посади не найфаховіших, а найближчих: рідних, однокурсників, бізнес-партнерів, «правильних» людей з правильних тусовок. Національні комісії, держкомпанії, міністерства — усе заповнювалося «своїми». Війна мала стати переломом. Мала змусити призначати тих, хто реально вміє, а не тих, хто просто «наш».
Натомість ми бачимо те саме:
- У Міністерстві оборони та інших силових структурах — постійні скандали з призначеннями за принципом «лояльність понад компетенція».
- Спеціальні місії, міжнародні проєкти, видимі посади — часто йдуть до людей з медійними зв’язками, сімейними чи бізнесовими.
- Фахові спеціалісти з фронту, без «зірок» і знайомств, залишаються в тіні або взагалі не отримують шансів на просування.
Результат? Воююча держава, де ефективність страждає через клановість. Де довіра суспільства до влади падає, бо люди бачать: навіть на війні «свої» отримують теплі місця швидше, ніж анонімні герої, які щодня ризикують життям без камер. Де корупційні ризики не зникають, а лише мімікрують під «патріотизм».
Тимур Хромаєв — лише яскравий приклад. Він справді воює. Але сама поява в кадрі з Зеленським у ОАЕ автоматично викликає питання: чи це за заслуги, чи за «правильне» прізвище дружини і старі зв’язки? І чому саме такі люди стають «експортерами» українського досвіду, а не тисячі безіменних офіцерів РЕБ, які щодня збивають «Шахеди» над нашими містами?
- Чому навіть під час війни, коли кожна помилка коштує життів, ми продовжуємо призначати за принципом «хто знайомий», а не «хто найкращий»?
- Скільки ще «Тимурів Хромаєвих» отримають видимі посади лише тому, що їхні дружини — телезірки чи бізнес-партнери?
- Коли влада нарешті зрозуміє, що кронізм у воюючій країні — це не просто «стара звичка», а пряма загроза національній безпеці?
- Чи готові ми далі мовчати, коли фаховість приноситься в жертву лояльності?
Український досвід протидії «Шахедам» справді унікальний і затребуваний у світі. ОАЕ — важливий партнер. Місія українських військових — правильний крок. Але коли цю місію очолюють або висвітлюють люди з довоєнним «бекстейджем» влади, суспільство має право запитати: а де справжня меритократія?
Влада, яка до війни просувала «своїх» у комісії та міністерства, під час війни робить те саме — тільки тепер під прапором «національних інтересів». Це не патріотизм. Це стара хвороба, яка підточує державу зсередини.
Поки ми не зламаємо систему «своїх» і не почнемо призначати виключно за компетенцією — скандали на кшталт «чоловік зірки в ОАЕ» будуть повторюватися. А війна вимагатиме не піару, а реальної ефективності. Час обирати: або фахові спеціалісти на всіх посадах, або продовжуємо грати в «своїх» — і платити за це кров’ю. Третього не дано.
ДО УВАГИ ЧИТАЧІВ НАШОГО ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСУ! НАШ КОНТЕНТ ПЕРЕЇЖДЖАЄ НА РЕСУРС WWW.SECRETS.NET.UA. ВСЯ ІНФОРМАЦІЯ З НАШОГО РЕСУРСУ БУДЕ ПЕРЕНЕСЕНА НА WWW.SECRETS.NET.UA. НА ЖАЛЬ, У НАШІЙ ДЕРЖАВІ ДЕМОКРАТІЇ НЕМАЄ ТА НЕ БУЛО. ДЯКУЄМО ЗА РОЗУМІННЯ!