Європейський Союз стоїть на порозі найсерйознішого енергетичного шоку з часів 2022 року. Атака Ірану на промисловий комплекс Рас-Лаффан у Катарі — найбільший у світі центр з виробництва та експорту сжиженого природного газу (СПГ) — перетворила локальний ближньосхідний конфлікт на глобальну економічну загрозу для Європи.
За оцінками QatarEnergy, пошкоджено дві лінії зрідження (trains) та один з газохімічних об’єктів, що означає втрату приблизно 17% експортної потужності Катару — це близько 12,8 млн тонн СПГ на рік. За словами міністра енергетики Катара Саада аль-Каабі, повноцінне відновлення займе від 3 до 5 років. На цей період оголошено force majeure по всім довгостроковим контрактам, зокрема з ключовими європейськими покупцями: Італією, Бельгією, Іспанією та іншими.
Катар до війни забезпечував ≈ 20% світового ринку СПГ і був другим після США постачальником. Після березневих подій (спочатку дронові удари, а тепер ракетний обстріл 18–19 березня 2026) Європа втрачає один з небагатьох альтернативних джерел, яке активно нарощувалося після відмови від російського трубопровідного газу.
- Ціни на газ у Європі (TTF) за перші години після підтвердження серйозних пошкоджень стрибнули на 35–50%, а за деякими оцінками вже досягли максимумів, не бачених з зими 2022–2023 років.
- За попередні два тижні додаткові витрати європейських споживачів на електроенергію оцінюються в €7 млрд лише через різке здорожчання газової генерації.
- Аналітики попереджають: якщо Ормузька протока залишиться під загрозою або буде частково заблокована, Європа може зіткнутися з дефіцитом 7–10 млрд м³ газу вже наступної зими навіть при нормальному імпорті з інших напрямків.
Економісти єврозони вже переглядають прогнози:
- Інфляція може стрибнути до 6,3% у річному вимірі (деякі моделі показують пік до 7–8% у IV кварталі 2026).
- Короткострокова технічна рецесія (два квартали поспіль падіння ВВП) виглядає базовим сценарієм для Німеччини, Італії, Нідерландів та країн Балтії.
- Особливо вразливі галузі: хімія, металургія, виробництво добрив, скла, цементу — саме ті, де газ становить 30–70% собівартості.
Лідери ЄС терміново скликають позачергові наради. Серед уже озвучених та обговорюваних заходів:
- Тимчасове заморожування/зниження податків на енергоносії (Німеччина та Франція вже сигналізують про готовність).
- Перегляд системи EU ETS — можливе тимчасове збільшення безкоштовних квот на викиди або навіть призупинення аукціонів частини квот (це суперечить кліматичним зобов’язанням, але рятує промисловість).
- Прискорене розгортання стратегічних резервів газу (зараз заповненість сховищ висока, але її може не вистачити на дві холодні зими поспіль).
- Дипломатичний тиск на США, Норвегію, Алжир, Азербайджан та нові СПГ-термінали в Греції та Хорватії з вимогою максимального перекидання обсягів до Європи.
Проте жоден з цих кроків не здатен компенсувати втрату 12–13 млн тонн катарського СПГ щорічно протягом 3–5 років.
Атака на Рас-Лаффан — це не просто ще один епізод ірано-ізраїльського протистояння. Це момент, коли війна на Близькому Сході безпосередньо вдарила по крихкому енергетичному балансу Європи, який і без того був надто залежним від танкерів, що проходять через Ормузьку протоку.
Європа вступає в період багаторічного дефіциту блакитного палива, рекордно високих цін і болісного перерозподілу витрат між домогосподарствами, промисловістю та державними бюджетами. Політична ціна цього шоку може виявитися не меншою, ніж економічна: зростання популізму, протести, урядові кризи та подальше послаблення «зеленого курсу».
Поки політики в Брюсселі шукають «екстрені заходи», прості європейці вже готуються до чергової зими, коли тепло в оселі може стати розкішшю, а не базовою потребою.