Іспанська газета El País — одне з найавторитетніших видань Європи — опублікувала нищівний аналіз під заголовком «Vergüenza de Rutte, Von der Leyen y Kallas» («Ганьба Рютте, фон дер Ляєн і Каллас»). Автор Клауді Перес прямо заявляє: трійця — Урсула фон дер Ляєн, Кая Каллас і Марк Рютте — ймовірно, найгірше керівництво Брюсселя за останні десятиліття. І це не емоції, а холодний вирок у момент, коли світ загруз у «танці макabre» глобальних конфліктів, а Європа знову демонструє свою жалюгідну слабкість.
Приводом стала свіжа військова операція США та Ізраїлю проти Ірану, яка перевернула геополітику та геоекономіку з ніг на голову. Реакція Європи? Тьмяна, непослідовна, боягузлива. І саме ця реакція, на думку El País, стала останнім цвяхом у труну репутації трьох ключових фігур ЄС і НАТО.
Рютте, який прийшов у НАТО з репутацією «розумного голландця», за кілька місяців став символом приниження. Після ударів по Ірану він вибіг на Fox News і видав чергову порцію «адуляції без меж»: операція «критична для безпеки», Європа нібито «широко підтримує», а Трамп — «лідер вільного світу». Генуфлексії, які вже стали його візитною карткою.
А потім — швидкий відкат. У штаб-квартирі НАТО йому влаштували «пам’ятні прочуханки». Тепер Рютте «матує і складає вітрила». НАТО не полізе в осиний рій біля Ормузької протоки — ніхто не хоче. Ні великі країни, ні навіть малі. Громадська думка Європи сказала «ні» голосно і чітко. Економічні наслідки вже тут: падіння купівельної спроможності, сповільнення, енергетичний шок.
Жорстка правда: Рютте не лідер Альянсу. Він — лакей, який намагається втриматися на посаді, підлаштовуючись під Трампа. Його кредибільність лежить на дні. Це не генсек НАТО — це політичний труп, який ще дихає тільки тому, що в Брюсселі нікого кращого не знайшли.
Президентка Єврокомісії «покрила себе славою» фразою: «Європа вже не може бути хранителькою старого глобального порядку — світ, який зник і не повернеться». Звучить сміливо? На папері. На практиці — черговий провал. Її безмежний атлантизм і проізраїльська позиція вже давно викликали «тремтіння» в європейських столицях. Після цієї заяви їй довелося публічно відхрещуватися всього за 48 годин і говорити про «непохитну відданість міжнародному праву».
Це не помилка — це системна хвороба. Фон дер Ляєн діє не як лідерка 27 країн, а як регіональна німецька політикеса, яка більше боїться Вашингтона та Тель-Авіва, ніж втрати обличчя Європи. Її кредибільність тепер на рівні Рютте — тобто нульова. Вона перетворила Єврокомісію на рупор чужих інтересів, а не на голос Європи.
Кая Каллас мала стати «новим Боррелем» — сильним, принциповим голосом. Натомість вона — peso pluma (пір’їнка), легка, порожня і непослідовна. Її російська одержимість заважає бачити інші кризи. У понеділок вона спочатку правильно заявила, що операція в Ормузі — «не справа НАТО». А за хвилину додала, що «деякі країни-члени готові долучитися» — або в коаліції добровольців, або через операцію Aspides. Це було класичне «і наїстися, і не зіпсувати».
Жорстка оцінка: порівняно з Жозепом Боррелем, який мав потужний, густий голос, Каллас — порожній звук. Вона не дипломатка. Вона — політична стажерка, яка плутається в власних словах і підриває авторитет усієї європейської зовнішньої політики.
El País не щадить нікого. Політика умиротворення Трампа перетворилася на «щасливе васальство» — і не спрацювала. Переговори з «трампізмом» у торгівлі — провал. Позиція щодо геноциду в Газі — «непристойна». Єдиний плюс — підтримка України. Але навіть цей плюс тонуть у морі інших провалів.
Реакція на Іран стала апофеозом: Європа знову стоїть осторонь, боїться, матюкається і втрачає вплив. Берлін, Лондон, Париж, Мадрид — усі сказали «ні» військовій участі в Ормузі. Німеччина заявила прямо: «Це не війна НАТО». Іспанія відмежувалася з першого дня. А трійця в Брюсселі продовжувала грати в підлабузництво.
Автор статті завершує словами з «Дон Кіхота»: Трампу пасує Шекспір («Тут немає темряви, лише невігластво»), а Рютте, фон дер Ляєн і Каллас — попередження Санчо: «Якщо керуєш погано, твоя провина, а моя — ганьба». І додає: «Ганьба — наша».
Європа сьогодні не просто слабка. Вона — ганьба. Ганьба, яку втілюють ці троє. Вони не захищають інтереси континенту — вони їх продають за посмішку Трампа, за ілюзію «особливих відносин» і за власні крісла.
Поки фон дер Ляєн, Каллас і Рютте залишаються на своїх посадах, Європа буде не гравцем, а статистом у чужій грі. І поки ми в Україні воюємо за свою свободу, ці «лідери» в Брюсселі продовжують доводити: найгірше керівництво за десятиліття — це не гіпербола. Це діагноз. І час ставити крапку.