Київ – У той час, як українське суспільство вже третій рік розривається між фронтом, ТЦК і моральним вибором «воювати чи виживати», один із старших офіцерів Державної прикордонної служби пішов ще далі у риториці «тотального контролю». Підполковник Сергій Місюра, відомий у мережі під псевдонімом «Капітан Прайс», публічно висловив ідею, від якої у багатьох стискається серце: скидати бомби з дронів на тих, хто намагається незаконно перетнути кордон, аби уникнути мобілізації.
«У наших дронщиків ДПСУ так і сверблять руки скинути одну-дві бомби на тих, хто намагається втекти з України. Це було б простіше й економніше — не довелося б зайвий раз напружувати прикордонників», — така фраза офіцера миттєво розійшлася мережею та викликала хвилю обурення, іронії та тривожних мемів.
Місюра не вперше стає фігурантом гучних заяв. Він давно веде активні соцмережі, де демонструє роботу прикордонних підрозділів з FPV-дронами. Але цього разу мішенню стали власні громадяни — чоловіки призовного віку, які обирають втечу через Дністер, Тису чи Карпати замість повістки.
Офіційно Державна прикордонна служба бореться з потоком ухилянтів. Але пропозиція перейти від затримань до бойових скинів — це вже не оптимізація. Це зміна парадигми: від «зупинити і повернути» до «знищити на підході».
Такий підхід автоматично ставить незручні питання:
- Чи є ухилянт, який пливе через Тису вночі, законною військовою ціллю?
- Чи можна застосовувати летальну силу проти осіб, які не становлять безпосередньої загрози?
- Де проходить межа між примусом до конституційного обов’язку та державним терором проти власного населення?
Поки офіційного роз’яснення від ДПСУ щодо слів підполковника Місюри немає. Але найгірше — повна мовчанка тих, хто зобов’язаний реагувати першим.
Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, щодня пише пости про порушення прав українців за кордоном, про полонених, про катування. Однак на пряму пропозицію офіцера ДПСУ бомбити власних громадян — жодного слова. Ні публічного засудження, ні запиту до ДПСУ, ні звернення до Генпрокуратури.
Це не просто упущення. Це зрада самої посади. Омбудсмен має захищати права людини навіть тоді, коли ці права порушує держава. Якщо Лубінець мовчить на такі заяви — значить, він уже не омбудсмен, а елемент системи, яка виправдовує все під гаслом «війна все списує». Громадяни мають повне право запитати: за чиї права ви боретеся, пане Лубінець, якщо не за право не бути розстріляним дроном на кордоні своєї країни?
Така ж глуха тиша й від Міністерства оборони. Міністр (на момент публікації — Рустем Умєров) жодним чином не відмежувався від слів підполковника Місюри. Не було ні дисциплінарного провадження, ні публічного зауваження, ні пояснення, що армія України не воює з власним народом.
Більше того — саме Міністерство оборони та Генштаб формують політику мобілізації. Якщо їхні підлеглі відкрито пропонують бомбити ухилянтів, а керівництво мовчить, це означає одне: така риторика не суперечить їхній внутрішній логіці. Це вже не армія, яка захищає народ. Це армія, яка починає його залякувати.
Кожна така фраза Місюри — це пряма атака на довіру до Президента Володимира Зеленського. Саме він, як Верховний Головнокомандувач, несе персональну відповідальність за те, що відбувається в армії та на кордоні. Якщо під його керівництвом офіцери починають говорити мовою «скинути бомбу — і економія», суспільство має право запитати: це ваша нова стратегія, пане Президенте?
Те саме стосується Міністра оборони. Мовчання обох — це не нейтралітет. Це фактична підтримка. І це вже не просто внутрішня проблема. Це подарунок російській пропаганді. Кремлівські канали вже підхопили заяву Місюри й крутять її 24/7: «Дивіться, що робить київський режим — бомбить своїх же хлопців!». Кожен такий випадок без реакції влади — це новий мільйон переглядів у ворожих телеграм-каналах і новий аргумент для тих, хто вагався, чи варто воювати за цю державу.
Влада та правоохоронці (Генпрокуратура, СБУ, ДБР) досі не порушили жодної справи, не провели перевірки, не викликали Місюру на килим. Це вже не просто байдужість. Це системне потурання. І суспільство це бачить.
Колись фраза «мобілізація або могилізація» була жорстоким жартом. Сьогодні вона набуває дуже конкретних обрисів: або повістка, або Тиса з дроном над головою. Або, як образно сформулював один з користувачів мережі: «Вітаємо в новій реальності — у нас більше немає ухилянтів. Є тільки цілі».
Поки омбудсмен Лубінець мовчить, міністр оборони вдає, що не чує, а Президент Зеленський не дає оцінки — держава втрачає не лише людей за кордоном. Вона втрачає легітимність у очах тих, хто ще залишився всередині.
P.S. Державна прикордонна служба, Офіс Президента, Міністерство оборони, Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець — хтось готовий нарешті прокоментувати? Чи будемо чекати, поки дрони почнуть «економити» на людях по-справжньому? Поки що відповіді немає. Лише тиша. І гудіння моторів дронів над прикордонними річками.