Україна стоїть на порозі фінансової прірви. Гривня падає, як камінь. Зарплати бюджетникам, пенсії, виплати військовим — все це може зупинитися вже за тижні, якщо не буде нових траншів від ЄС та МВФ. А для отримання цих грошей потрібні непопулярні закони: ПДВ на OLX, оподаткування ФОПів, цифрові податки — те, що вдарить по кишенях мільйонів пересічних українців.
І ось у цей момент з’являється стаття в «Українській правді» (12 березня 2026 року), де анонімний «впливовий представник Зе!Команди» видає перлину:
Це звучить як бомба: Європа нібито благає нас воювати довше, аби не втручатися самі, а ми — слухняні солдати за їхні кредити. Ідеальний сюжет для конспірологів, Telegram-каналів.
Чому Рада саботує закони МВФ та ЄС» — і головна теза там не про «Європа просить воювати», а про те, чому депутати «Слуги народу» провалюють голосування за необхідні реформи.
- Депутати-мажоритарники від «СН». Вони готуються до виборів (якщо вони будуть скоро). Якщо проголосувати за податки — народ розгнівається, переобрання під загрозою. Якщо не проголосувати — економіка впаде, але можна буде сказати: «Ми не винні, це Європа просить воювати ще 2 роки, тож виборів не буде».
- Влада загалом. Замість того, щоб тиснути на фракцію і брати відповідальність за непопулярні рішення, можна звалити все на «злі європейські плани». «Ми б хотіли миру, але Європа не дає».
- Опозиція та зрадники. Це ідеальне паливо для кремлівської пропаганди: «Захід воює до останнього українця».
Європа справді планує допомогу Україні до 2027 року (програма Ukraine Facility, використання заморожених активів РФ тощо). Позиція Заходу чітка: «Ми дамо гроші, адже якщо ви впадете — впаде вся східна флангова оборона НАТО». Фактично нам надають фінансовий ресурс, проте не вживають радикальних заходів для негайного припинення кровопролитної війни. Більше того, конфлікт в Ірані та криза в Ормузькій протоці змістили фокус уваги, що змусило відкласти переговори з РФ — і це не зовсім на руку Україні.
Жоден із європейських лідерів (фон дер Ляєн, Сікорський, Туск тощо) публічно подібних закликів не озвучував. Можливо, такі розмови точаться непублічно, адже жодного офіційного документа, протоколу зустрічі чи пресрелізу не існує. Є лише посилання на анонімні джерела з Банкової чи Верховної Ради. Наскільки це відповідає дійсності — покаже час, проте офіційно Євросоюз ніколи не вимагав негайного припинення війни на умовах агресора. Нагадаємо: у перші дні повномасштабного вторгнення, під час переговорів у Стамбулі, ЄС та США також не зробили кроків, які б реально зупинили війну.
Логіка деяких депутатів виглядає цинічно: «Якщо вибори відкладені на два роки, то ризикувати репутацією не страшно — можна голосувати за непопулярні рішення». Якщо ж вибори наблизяться, завжди можна сказати: «Ми не винні, це Європа не забезпечила мир».
Стаття «Української правди» — це не стільки викриття «зради» з боку ЄС, скільки спроба виправдати саботаж у Раді та перекласти відповідальність за можливий економічний колапс на «європейців, які нібито просять воювати». Правда жорстока: якщо депутати не проголосують за необхідні реформи — транші не надійдуть. Якщо гроші не прийдуть — економіка країни завалиться. А колапс держави — це вже не питання «війни ще на два роки», це шлях до поразки.