Картон роками для «Укрпошти» — мільйони для Кремля: як ексдепутат ОПЗЖ Геннадій Мінін заробляв в Україні, поки російська армія отримувала свою частку. Усі знали — і мовчали!
У розпал п’ятого року війни, коли українські воїни гинуть від російських снарядів, а економіка країни тримається на героїзмі волонтерів і західній допомозі, СБУ нарешті “прокинулася” і затримала бізнесмена Геннадія Мініна – власника “Рубіжанського картонно-тарного комбінату” (РКТК), який спокійно торгував з окупантами, маючи російський паспорт і бізнес на окупованих територіях. Цей “патріот” не тільки перераховував мільйони євро до бюджету РФ, фінансуючи тим самим вбивць українців, але й постачав коробки державній “Укрпошті” на майже 90 мільйонів гривень. Чому держава роками ігнорувала такого “партнера”? Чи це черговий приклад корупційної сліпоти, де проросійські бізнесмени процвітають під носом у влади?
Геннадій Мінін – фігура, яка ідеально ілюструє подвійні стандарти українського бізнесу. Народжений у 1960-х, він розпочав кар’єру в радянські часи, працюючи на підприємствах у Казахстані, Узбекистані та Росії. З 1991 року Мінін пов’язаний з РКТК – одним з найбільших виробників гофротари в Україні, розташованим у Рубіжному на Луганщині. До повномасштабного вторгнення комбінат був лідером ринку, експортуючи продукцію навіть до РФ – у 2020-2021 роках на суму 7,5 мільйонів гривень. Мінін володіє шістьма українськими компаніями, включаючи “Трипільський пакувальний комбінат” на Київщині, “Донмакр” і інші, які займаються переробкою паперу та виробництвом упаковки. Політично він – типовий представник проросійських сил: у 2010 році обраний до Луганської облради від Партії регіонів, у 2020-му – до Сєвєродонецької райради від забороненої ОПЗЖ. Його зв’язки з екс-лідером ОПЗЖ Віктором Медведчуком (зараз обвинуваченим у держзраді) допомогли у 2020 році зняти російські санкції з РКТК – особисто після зустрічі Медведчука з Путіним.
Але справжній скандал – у російських активах Мініна. Він і його дружина Наталія мають російські паспорти (дійсні до березня 2026 року), підтверджені даними російської податкової служби та витоками з “Сбєрбанку”, де вони мали депозити у 2021-2024 роках. Мінін заперечує громадянство, називаючи це “адміністративною помилкою”, але факти говорять протилежне. Його бізнес у РФ: 100% власник “Пэкэджинг Кубань” у Краснодарському краї, яка виробляє упаковку для російського ринку і святкує “День Росії”. Син Кирило – член ради директорів цієї компанії, співвласник “Папір Груп” та інших фірм у Ростовській і Воронезькій областях. Дочка Марія Кібірєва володіє “Дарпак” через кіпрську компанію, пов’язану з партнерами Мініна.
На окупованих територіях – ще гірше. Після “приєднання” Донеччини та Луганщини до РФ у жовтні 2022 року, РКТК і “Донмакр” перереєструвалися за російським законодавством як ЧАО “РКТК” та ТОВ “Донмакр”. У російському реєстрі Мінін вказаний керівником, а співвласники – його українські партнери. Документи з підписами, схожими на Мініна (з печатками окупантів “ЛНР”), датовані 2023-2024 роками. Він заперечує причетність, звинувачуючи “третіх осіб” у шахрайстві, але чому тоді бізнес продовжує працювати? Це не просто колабораціонізм – це пряме пособництво окупантам, яке дозволяє РФ контролювати українські активи.
Фінансові схеми – вершина цинізму. У 2021 році РКТК уклав договір з російським виробником на обладнання вартістю понад 1,1 мільйона євро. Передоплата – 810 тисяч євро. Після вторгнення, попри заборону імпорту з РФ, Мінін продовжив співпрацю: решта 382 тисячі євро перерахована через білоруського посередника, плюс 92,4 тисячі євро “бонусу” за прискорення та ПДВ. Обладнання ввезли в Україну транзитом через ЄС. Ці гроші пішли до бюджету РФ, фінансуючи армію, яка бомбить українські міста. Прокурор Руслан Кравченко заявив: “Чоловік добровільно сприяв отриманню прибутку підприємством держави-агресора, частина якого у вигляді податків надходить до бюджету РФ та використовується для фінансування її збройних сил”. Підозра за ч. 1 ст. 111-2 КК України (пособництво агресору) – до 12 років з конфіскацією. Суд обрав тримання під вартою.
А що з українським боком? “Трипільський комбінат” Мініна з початку вторгнення постачає “Укрпошті” коробки на 90 мільйонів гривень. Держпідприємство мовчить на запити журналістів, але чому не перевірили постачальника з проросійським шлейфом? Це ж державні гроші, які опосередковано могли йти на фінансування ворога. Розслідування “Схем” Радіо Свобода, “Слідство.Інфо” та KibOrg розкрили цю схему ще у 2023-2024 роках, але реакція влади запізнилася.
Реакція в соцмережах – обурення. Журналісти “Слідство.Інфо” нагадують про агресивну відповідь Мініна на запитання: “Що ви нісенітниці говорите? Ви що, шукаєте гарячі сліди? Облити когось брудом?” У X користувачі пишуть: “Бізнес на два фронти – коробки для Укрпошти, гроші для Путіна”. Один пост зазначає: “Зраднику загрожує до 12 років з конфіскацією”.
Ця справа – ганьба для України. Поки фронт тримається, у тилу процвітають такі, як Мінін, з паспортами РФ і бізнесом в окупантів. Чому СБУ чекала стільки часу? Чому “Укрпошта” не розірвала контракти? Це тест для влади: чи очистимо ми економіку від колаборантів, чи продовжимо годувати ворога власними грошима? Якщо ні – то яка ціна нашій перемозі?