55-річного екс-поліцейського представники ТЦК та СП за мовчазної згоди поліцейського забили до смерті, а система досі намагається ковтати все приховати.
Ніч з 6 на 7 лютого 2026 року. Проспект Героїв, двір багатоповерхівки. 55-річний Олег Вікторович Лесін 1971 р.н., колишній правоохоронець, батько, пенсіонер, вийшов у вечері вигуляти собаку. Звичайна вечірня прогулянка. Додому він уже не повернувся.
Його тіло — з переломами кісток черепа, набряком мозку, численними гематомами та слідами від кайданок на зап’ястях — привезли до обласного мобілізаційного центру Дніпра вже мертвим. Судово-медична експертиза фіксує: тяжкі тілесні ушкодження, заподіяні тупим предметом, спричинили смерть саме 7 лютого. Це не нещасний випадок. Це вбивство.
Хронологія, яку важко пояснити без криміналу
Близько 22:30 службовий Volkswagen Multivan Самарського районного ТЦК та СП заїжджає на парковку біля будинку №22 по проспекту Героїв. У салоні — старший сержант поліції Дуплій Є.Г. та п’ятеро працівників ТЦК: Москаленко Д.А., Самуха В.О., Довгорученко С.М., Абрамчев М.Ю., Загорулько О.А.
Група виходить у двір. Через деякий час один з них повертається з маленькою собакою на повідку — кладе її в машину. Потім поліцейський бачить: інші піднімають з землі чоловіка, ведуть (фактично тягнуть) до буса. Лесін скаржиться на самопочуття, благає викликати швидку, явно в стані алкогольного сп’яніння (за словами свідка-поліцейського). Ніхто не реагує.
Близько 00:30 — доставка до обласного ТЦК. У салоні автомобіля під час огляду лікарем ВЛК констатують смерть. Тільки тоді викликають швидку та слідчу групу.
Ключові деталі, які кричать про приховування
- На руках загиблого — чіткі синці від кайданок. Поліцейський Дуплій запевняє: кайданки не застосовував, фізичну силу не використовував, бодікамери не отримав перед зміною.
- Бодікамер не було ні в кого — ані в поліції, ані в ТЦК. Хоча закон вимагає фіксації під час таких заходів.
- Чому собаку забрали в машину окремо? Чому не викликали швидку одразу на місці? Чому везли не до найближчої лікарні, а саме до ВЛК?
- Затримали лише трьох працівників ТЦК (підозра за ч. 2 ст. 121 КК — умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть). Поліцейський, який усе бачив і не втручався, — досі на волі. Інші двоє з групи — теж.
Відео з під’їзду та фото мертвого тіла — те, що змусило систему ворушитися
Мешканці зняли на телефон, як група ТЦК «працює» в під’їзді: газовий балончик, силові прийоми, крики. Кадри швидко розійшлися Telegram-каналами («Турах Україна» та інші).
Фото побитого Лесіна в машині — обличчя в крові, розпухле, впізнають тільки по бороді — стало вірусним.
Лише після цього галасу в соцмережах обласний ТЦК та його керівник, полковник Дубовик Олексій Леонідович, змушені були реагувати. Керівництво Дніпропетровського обласного ТЦК та СП обмежилося стандартною фразою: «триває розслідування, правоохоронці встановлюють обставини». Жодного засудження, жодного відсторонення. Натомість — прохання до ЗМІ «не поспішати з висновками». У контексті того, що відбувається, таке прохання звучить радше як прохання дати час «вирішити питання».
Службового розслідування одразу після смерті — не було. Чому? Бо без суспільного тиску такі випадки часто «проковтують» мовчки.
Коли замість добровільної мобілізації та поваги до закону ми отримуємо побиття до смерті колишнього правоохоронця, який просто гуляв з собакою, — це руйнує довіру до всієї системи комплектування ЗСУ. Це б’є по репутації Президента, Міністра оборони, по кожному, хто з честю воює на фронті.
Поки троє сидять у СІЗО (двоє — без застави, одному перерва до 10 лютого), головні питання висять у повітрі:
- Чому поліцейський, який усе бачив, досі не підозрюваний?
- Чому група виїхала без засобів фіксації — чиє це рішення і чиє покривання?
- Чи проведуть нарешті справжню перевірку обласного ТЦК та його керівництва, чи знову обмежаться «косметикою»?
Родичі Олега Лесіна впізнавали його по бороді. Суспільство впізнає в цій історії знайомий сценарій: безкарність, брехня, спроби приховати. І дзвонить уже не один дзвінок — це вже набат.
Наша редакція висловлює щирі співчуття рідним і близьким Олега Вікторовича. Його смерть — не статистика. Це черговий доказ, що в тилу теж ведуться бої: за законність, за людяність, за те, щоб війна не пожирала власних громадян.
Чи почують цього разу в Міноборони та Офісі Президента? Чи знову чекатимуть, поки нові відео та нові трупи змусять систему реагувати?