У мережі шириться нове відео з однієї зі столичних теплових електроцентралей — кадри, від яких стає важко дихати. Зруйновані котли, понівечене обладнання, замерзлі труби, що лопаються від морозу, підтоплення після пошкоджень, енергетики в касках, які намагаються щось полагодити в умовах -18 °C і постійних блекаутів. Це не кадри з 2022-го чи 2023-го — це січень 2026 року, третя зима повномасштабної війни, коли рф вже давно перетворила українську енергетику на головну мішень.
Прикро й боляче дивитися. Але найстрашніше — не самі руїни. Найстрашніше питання, яке висить у повітрі, як дим від згарища: чому цю ТЕЦ не захистили? Чому після десятків масованих ударів по енергосистемі (грудень 2025 — січень 2026: 25–27 грудня, 9 січня, 13 січня, 20 січня та інші) ключові об’єкти столиці досі стоять відкриті, як на долоні?
Гроші були. Де вони?
З 2023 року Україна отримала мільярди на захист критичної інфраструктури. Тільки за 2025 рік — 95 млрд євро міжнародної допомоги (на зброю, бюджет і, зокрема, енергетику). Окремо:
- Фонд підтримки енергетики України — сотні мільйонів євро від Німеччини, ЄС, ЄІБ (наприклад, рекордні €160 млн від Берліна в грудні 2025).
- Програми Агентства відновлення — захист підстанцій «Укренерго» (46 елементів, з яких 38 нібито виконані на 100% до жовтня 2025).
- Обіцянки добудувати захист ще 100 об’єктів до кінця 2025-го.
- Оцінки експертів: на повноцінний захист ключових ТЕЦ і підстанцій потрібно було 3–3,5 млрд євро — сума, яка виглядає мізерною на тлі загальної допомоги.
Але де цей захист? Чому ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 (найпотужніші в столиці) після кількох хвиль ударів досі отримують прямі влучання в машзали та котельне обладнання? Чому замість бетонних укриттів, підземних розподільчих пристроїв і сучасних систем ППО на об’єктах — лише героїзм енергетиків, які ремонтують те, що мало б бути захищеним роком раніше?
Відповіді немає. Бо «не на часі». Бо розслідування «Мідічгейту» (корупція в «Енергоатомі» та інших держкомпаніях) показало: гроші на захист розпилювалися, кошториси надувалися до абсурду (до 100 млрд грн на окремі проєкти), підрядники зривали терміни, а фінансування зупиняли через «неможливість». Корупціонери в енергетичному секторі послабили систему саме тоді, коли ворог її добивав.
Це не «технічні труднощі». Це зрада на рівні державної політики. Поки росіяни б’ють по тому самому місцю 15–20 разів поспіль (як казав Кулеба), влада продовжує грати в паперові обіцянки та звіти про «виконання на 100%». Енергетики роблять неможливе: лагодять під обстрілами, працюють у мороз без світла, ризикують життям. А ті, хто мав забезпечити захист — або крадуть, або ховаються за фразою «війна, що поробиш».
Результат: половина Києва без тепла після чергового удару (5600+ будинків після атаки 20 січня), люди гріються в пунктах незламності, студенти на дистанційці до 8 лютого, літні люди помирають від серцевої недостатності в холодних квартирах. І це не «непередбачувана агресія» — це передбачуваний терор, на який ми не підготувалися належним чином через внутрішню корупцію та бездарність.
Питання до влади прості:
- Куди пішли мільярди на захист?
- Хто відповість за «Мідічгейт» і зупинені проєкти укриттів?
- Чому після кожного удару ми чуємо «героїзм енергетиків», а не «об’єкт захищений, влучання відбито»?
Поки відповідей немає — є лише нові відео руйнувань. І нова хвиля холоду в домівках киян. Війна триває, але деякі поразки ми завдаємо собі самі. І це найболючіше. 😔⚡