Народний депутат Ярослав Железняк у своєму Telegram-каналі розповів історію, яка нагадує лихі 90-ті, але відбувається прямо зараз у центрі столиці. За його словами, це креативна спроба рейдерського захоплення бізнесу з маніпуляціями через АРМА, використанням чужого майна та, після викриття, – переходом на позицію “жертви” з розповідями про “руку Кремля”.
Головний фігурант – Дмитро Сидоренко, засновник фестивалю та клубу Atlas, якого Железняк називає “недарма партнером ‘Ісландії'”. Конфлікт розгорівся навколо Stereo Plaza – бізнесу помічника депутата на громадських засадах Максима Шульженка. Формально сторони в судах, і вже є рішення на користь Шульженка. Але ця справа виходить далеко за межі одного концертного майданчика.
У часи, коли Україна бореться за кожний метр землі на фронті, у столиці розгортається справжня битва за один із найбільших концертних майданчиків країни – Stereo Plaza. Історія, яку розповів у своєму Telegram-каналі народний депутат Верховної Ради (його помічник на громадських засадах – Максим Шульженко, засновник Stereo Plaza), нагадує лихі 90-ті: “тітушки”, зміна замків, маніпуляції з тендерами та спроби виставити себе жертвою з криками про “руку Кремля”. Але головний герой цієї драми – Дмитро Сидоренко, засновник клубу та фестивалю Atlas, якого вже охрестили “партнером Ісландії” через креативні схеми.
Для обʼєктивності, я не буду, Ярослав Железняк описувати суть конфлікту за приміщення між Шульженко та Сидоренко – тут дві статті у ЕП (https://epravda.com.ua/…/chiya-stereo-plaza-skandal…/) та Форбс (https://forbes.ua/…/konflikt-roku-na-rinku-kontsertiv…), які взяли позиції двох сторін
Це не просто бізнес-конфлікт між конкурентами. Це класичне рейдерство з використанням державного органу – АРМА (Агентства з розшуку та управління активами). Формально сторони в судах, і вже є рішення на користь Шульженка. Але схема Сидоренка виходить далеко за межі одного майданчика – це системна проблема з десятками подібних кейсів.
Все почалося з арешту будівлі Stereo Plaza через російський слід власників. АРМА виставила об’єкт на конкурс з управління. І ось диво: умови тендеру виписані так, ніби для однієї конкретної компанії. Зокрема, для управління бізнес-центром вимагали… досвід проведення п’яти концертів у будівлі без концертного залу! Результат передбачуваний: єдиний учасник – ТОВ “Комбінат плюс” Дмитра Сидоренка – і переможець.
Ціна теж “аномальна”: 30–50 грн за квадратний метр у центрі Києва за кілька об’єктів, включно з великим бізнес-центром. Три лоти окремі, але концертний зал – лише один з них. А оцінки майна взагалі не було – пряме порушення закону. Є обґрунтовані підозри в підробці документів посадовцями АРМА, щоб обійти обмеження.
Тендер тут: https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2025-10-14-015426-a
Отримавши управління (що саме по собі сумнівно), Сидоренко пішов далі: передав об’єкт у суборенду власній фірмі, мінімізуючи платежі до бюджету і залишаючи прибуток у себе. Така схема заборонена, але застосовувалася на багатьох об’єктах АРМА, які дісталися Сидоренку.
Але найцинічніше – використання чужого майна силою. Сидоренко не мав права торкатися обладнання попереднього орендаря (генератори, апаратура тощо). Та фактично: захоплення приміщення з “тітушками”, зміна замків, здача в оренду чужого майна. Нещодавно, поки там була поліція, знову привезли “тітушок” для захвату – але правоохоронці розігнали.
Це не “бізнес-конфлікт”, а пряме рейдерство. Без участі посадовців АРМА така схема була б неможливою. Мова, зокрема, про Михайла Стефанишина (вже фігуранта інших розслідувань “Української правди”) та тодішнього заступника голови АРМА Павла Велікоричаніна. Перший мав контакти з Сидоренком, другий, за ознаками, – автор схеми. Саме вони цікаві більше, ніж “дрібний аферист” Сидоренко.
На конкретні питання по суті Сидоренко відповідей не дав. Натомість – звинувачення в “руці Кремля”, згадки про Міндіча та вплив на ДБР. До того розкидав пости по Telegram-каналах за гроші. Класичний прийом: коли фактів немає – переходь на емоції та конспірологію.
Але тут схема “спалилася”. Бо Максим Шульженко – той, хто часто викриває тендерні махінації (закупівлі овочерізок, барабанів в укриття чи на Запорізьку АЕС – саме його знахідки).
Зібрану доказову базу передадуть до НАБУ – за масштабами це їхня підслідність. А хороша новина: вже двох посадовців АРМА, які будували такі схеми, звільнено.
Ця історія – про нахабність, відчуття безкарності та тупість, які врешті спалили і схему, і “партнерів”. У 2025-му році, в центрі Києва, коли країна воює, такі “90-ті” виглядають особливо цинічно. Суспільство чекає не тільки судових рішень, а й реальної відповідальності для всіх причетних – від аферистів до їхніх покровителів у державних органах.
Детальна позиція з посиланнями на документи – за посиланням, яке надав депутат: https://www.facebook.com/share/p/1Dab1EpW4M/?mibextid=wwXIfr
Чи стане цей кейс прецедентом для очищення АРМА від подібних схем? Час покаже. Але такі історії не мають залишатися без наслідків.