Кирило Буданов, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, відомий своєю прямолінійністю та рідкісними публічними виступами, цього разу не стримався. У відкритому інтерв’ю на закритому заході “Клубу LB” 16 грудня 2025 року він заявив: Україна сама знищила власну мобілізацію через “наглухо програну медійну кампанію”. Це не перша критика від очільника ГУР, але нинішня — найгостріша, з прямим звинуваченням у внутрішніх помилках, які коштують країні фронту, економіки та людських життів.
“Головна помилка, суто на мій погляд, — наглухо програна медійна кампанія. Просто наглухо. Яка дозволила підняти градус у питаннях мобілізації“, — цитує Буданова видання LB.ua. Він підкреслив: ми всі звикли звинувачувати Росію в інформаційних атаках, але “їхній вплив не такий великий, як усім здається”. Натомість ситуацію загострювали зсередини — “інколи осмислено, через власні амбіції певних людей, інколи необдумано”.
Резюме Буданова безкомпромісне: “Ми ж самі зруйнували свою мобілізацію. Хто б там що не казав протилежне, це не так. Ми самі її зруйнували“.
Ці слова лунають на тлі хронічної кризи мобілізації: ТЦК та СП працюють у режимі “полювання”, чоловіки ховаються за кордоном або в “білих квитках”, а фронт відчуває гострий дефіцит особового складу. За даними президента Зеленського станом на листопад 2025-го, Україна мобілізує близько 30 тисяч на місяць — цифра, яку військові та партнери вважають недостатньою. При цьому, більшість зазначених мобілізованих насильно, в перших днів знаходження в начальному центрі для мобілізованих тікають в СЗЧ. Як повідомляють ЗМІ, цифри вражають.
Буданов не вперше торкається цієї теми. Ще в серпні 2024 року він називав мобілізацію “справді непростим питанням”, бо людям “належним чином не пояснили, що служба в українській армії — не вирок”. Тоді він говорив про помилки в комунікації, які роблять українців “наляканими”. Сьогодні ця критика еволюціонувала в обвинувальний вирок: замість того, щоб перетворити службу на честь і можливість, влада дозволила медійному простору наповнитися жахами — історіями про примусову мобілізацію хворих, літніх і непідготовлених.
І ці історії не вигадані. Українці добре пам’ятають скандали з військово-лікарськими комісіями (ВЛК), де лікарі, не несучи жодної відповідальності, визнавали придатними тяжкохворих чоловіків або тих, кому за 50 і у кого багато хронічних хвороб. Такі “придатні” на передовій часто ставали марними — гинули в перших боях, або тікали в СЗЧ. Кожна така смерть — не тільки людська трагедія, а й фінансова рана для держави: витрати на підготовку, екіпірування, виплати родинам — усе марно.
Влада, ігнорує ці уроки. Мобілізація хворих і літніх триває, породжуючи нові хвилі паніки та втеч.
У війні за уми програш у медіа — це програш на фронті. Замість мотиваційних кампаній, історій успіху рекрутингу, прозорих пояснень ротацій і демобілізації, суспільство отримало хаос: відео “бусифікації”, скандали з корупцією в ТЦК, відсутність чітких правил. Тотальну брехню, що відео з “русифікацією” є замовних та зроблено ШІ. Результат — масовий страх, ухилення та деморалізація.
Буданов, як розвідник, бачить ширшу картину: без ефективної мобілізації Україна втрачає ініціативу. А внутрішні амбіції політиків і чиновників, які роздмухували істерику замість єдності, лише грають на руку ворогу.
Буданов називає цю помилку “тією, яку ще можна виправити”. Але час спливає. Потрібна радикальна зміна: чесна комунікація, відповідальність для ВЛК, мотивація замість примусу, прозорі правила служби. Інакше, як попереджає очільник ГУР, ми ризикуємо втратити все.
Заява Буданова — це не просто критика. Це дзеркало для влади та суспільства. У війні за виживання немає місця для самообману: ми самі винні в провалі — і тільки ми можемо його виправити. Питання лише, чи почуємо ми цей сигнал тривоги вчасно.