У той час, коли мільйони українців змушені жити в умовах енергетичного дефіциту, друга турбіна Хмельницької атомної електростанції — потужністю майже 500 МВт — вже понад три роки працює не на повну. Причина? Не технічна несправність, не наслідки війни, а, як стверджує народний депутат Ярослав Железняк, — корупція, саботаж і кругова порука у вищих ешелонах влади.
📉 Як ми втратили 500 МВт
З березня 2022 року другий енергоблок ХАЕС не може вийти на номінальну потужність. Це — мінус сотні мегават, які могли б забезпечити світлом десятки тисяч домогосподарств. У пікові години — це буквально кілька додаткових годин електроенергії для кожного українця.
Причина — турбіна, яка потребує ремонту. Але тендер на її обслуговування перетворився на фарс.
💰 Тендери, зв’язки і саботаж
Міністерство енергетики, очолюване Германом Галущенком, оголосило тендер на ремонт турбіни. У ньому взяла участь іноземна компанія, яку Железняк прямо пов’язує з російськими інтересами. Її пропозиція — 700 мільйонів гривень. У тендері також взяло участь державне підприємство «Укренергомашини», яке подало скаргу на результати.
Другий тендер виграло саме державне підприємство — з пропозицією вдвічі дешевшою. Але тут починається найцікавіше: Енергоатом скасовує тендер, посилаючись на… відсутність коштів.
«Домашнє завдання в 10–15%» — так депутат натякає на корупційні інтереси, які не були задоволені при перемозі державної компанії.
⚠️ Хто відповість?
Железняк стверджує, що неодноразово порушував це питання: писав публікації, звертався до Тимчасової слідчої комісії, отримував підтримку патріотичних працівників СБУ. Але реакції — нуль. Жодного кримінального провадження, жодного публічного розслідування.
«Зараз ви знаєте прізвища, завдяки кому ми сидимо без світла», — пише депутат, натякаючи на близьке оточення Президента.
🕵️♂️ Диверсія чи недбалість?
У фіналі допису Железняк припускає, що ситуація може бути не просто корупційною, а цілеспрямованою диверсією. Він згадує Андрія Деркача — колишнього депутата, якого США назвали російським агентом.
«Скажіть мені, що це не цілеспрямована диверсія Деркача була», — риторично запитує депутат.
Ця історія — не просто про тендери, турбіни чи мегавати. Це — про системну безвідповідальність, яка в умовах війни перетворюється на загрозу національній безпеці. Коли світло в домівках українців залежить не від технічного стану обладнання, а від того, чиї «домашні завдання» були виконані — це вже не енергетика. Це — політична корупція, яка має імена, посади та наслідки.