Українські медіа вибухнули сенсаційною новиною: вітчизняна крилата ракета “Фламінго” (FP-5) за ключовими показниками, включно з дальністю та потужністю бойової частини, нібито вдвічі перевершує легендарний американський “Томагавк”. Посилаючись на британське видання The Independent, провладні блогери та ЗМІ малюють картину тріумфу української військової інженерії. Однак, за цією ефектною піар-кампанією ховається низка незручних питань, які ставлять під сумнів не стільки можливості ракети, скільки логіку державної комунікації та, головне, подальшу необхідність просити у Заходу далекобійне озброєння.
За даними, які розповсюдили ЗМІ, українська ракета “Фламінго” має вражаючі характеристики:
- Дальність польоту: до 3000 км (удвічі більше, ніж у Tomahawk, чия сучасна версія Block V має дальність близько 1600 км).
- Бойова частина: понад одну тонну (удвічі більше за Tomahawk, який несе близько 450 кг).
- Вартість: приблизно співмірна з американським аналогом.
Факт, що українські інженери, поєднуючи старі радянські турбовентиляторні двигуни (деякі, як пишуть, “знайдені на звалищах”) із сучасними IT-рішеннями та навігацією, змогли створити такий потужний аналог, безумовно, заслуговує на повагу. Це є свідченням винахідливості та незалежності вітчизняного ВПК.
Саме тут криється головний камінь спотикання. Якщо Україна власними силами, в умовах війни, спромоглася створити та запустити в серію зброю, яка перевершує американські аналоги:
Чому публічна риторика влади та Президента досі залишається сфокусованою на постійних вимогах про передачу ракет Tomahawk, ATACMS чи Taurus?
Створення “Фламінго” має стати сигналом про самодостатність, який значно посилює позицію Києва на міжнародній арені. Натомість, ми бачимо парадоксальну картину: Україна декларує створення “суперзброї”, але при цьому не зменшує, а лише посилює тиск на партнерів щодо постачання аналогічних, але слабших систем.
Ця комунікаційна розбіжність викликає велике питання у поміркованих спостерігачів і, що важливіше, в іноземних партнерів, зокрема у тих же Сполучених Штатах: якщо “Фламінго” справді є такою ефективною та потужною, то навіщо нам витрачати мільярди доларів американських платників податків на Tomahawk?
Втім, The Independent називає головну перевагу “Фламінго” не технічною, а оперативною: повний контроль України над її застосуванням.
Західні союзники, включно з США, Великою Британією та Францією, роками обмежували використання своїх ракет (ATACMS, Storm Shadow) по цілях глибоко на території Російської Федерації.
Саме тому, “Фламінго” є не стільки кращою, скільки єдиною політично вільною далекобійною зброєю. Вона дозволяє Києву бити по будь-яких об’єктах агресора, які він вважає за потрібне, без огляду на “червоні лінії” союзників.
Але навіть ця перевага не знімає питань до внутрішнього піару. Постійне “випрошування” Tomahawk у Дональда Трампа чи чинного президента США, коли наявна власна “суперзброя”, може сприйматися як маніпуляція або як підрив довіри до власної оборонної промисловості.
Висновок: Заява про “Фламінго” має бути не інструментом для гучного піару, а аргументом для прискорення внутрішнього виробництва і дипломатичного тиску на союзників. Якщо ж ця ракета існує лише в обмеженій кількості, то гучні заголовки є передчасними та, що гірше, контрпродуктивними для продовження життєво необхідної військової допомоги.
Про успіх української ракети «Фламінго» ви можете дізнатися більше тут: Українська ракета на 3000 км: Чи змінить «Фламінго» хід війни?. Цей відеоролик, розміщений на YouTube, обговорює характеристики нової української ракети та її потенційний вплив на війну.