Менш ніж за пів року Україна встановила два абсолютні антирекорди за кількістю кримінальних проваджень за самовільне залишення частини (СЗЧ) та дезертирство. У травні Офіс генерального прокурора відкрив понад 18 тисяч таких справ, а вже у вересні – понад 17 тисяч. Ці цифри, оприлюднені офіційно, стали найбільшими від початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року. Експерти, військові аналітики та правозахисники б’ють на сполох: тюрми переповнені, а армія стикається з кризою мотивації та ресурсів.
За даними Офісу генпрокурора, травневий сплеск – 18 000+ проваджень – перевершив усі попередні місяці. Вересневий показник, хоч і трохи нижчий (понад 17 000), все одно став другим антирекордом за весь період війни. Для порівняння: у 2022–2023 роках щомісячна кількість таких справ коливалася в межах 5–10 тисяч, залежно від інтенсивності боїв на фронті.
Ці цифри не з’явилися на порожньому місці. Вони відображають накопичену втому суспільства, проблеми з мобілізацією та логістикою. “Це не просто статистика, – коментує військовий експерт”. – Це сигнал про системну кризу. Солдати, які йдуть у СЗЧ, часто роблять це не через боягузтво, а через виснаження, відсутність ротації та адекватного забезпечення”.
Інфографіка від аналітичного порталу “Слово і Діло” ілюструє динаміку: пік у травні збігся з інтенсивними боями на Харківщині та Донеччині, а вересневий – з контрнаступальними операціями ЗСУ та черговою хвилею мобілізації. Графік показує стрімке зростання з початку 2025 року, коли щомісячні показники вперше перетнули позначку в 15 тисяч.
Президент Володимир Зеленський неодноразово заявляв, що щомісяця в Україні мобілізують близько 30 тисяч громадян. Ця цифра, озвучена в інтерв’ю та брифінгах, стала своєрідним орієнтиром для Генштабу. Але парадокс: поповнення армії на 30 тисяч на місяць супроводжується втратами через СЗЧ на рівні 17–18 тисяч лише за два місяці.
“Математика проста, але жорстока, – зазначає політолог Володимир Фесенко. – Якщо мобілізація дає приріст, то дезертирство його нівелює. Армія не росте, а лише ‘перетворюється’: нові рекрути замінюють тих, хто тікає або потрапляє за ґрати”.
Офіційні особи пояснюють сплеск посиленням контролю: з 2024 року ТЦК (територіальні центри комплектування) активізували рейди, а військова поліція – перевірки на фронті. Але критики, серед яких правозахисники з “Гельсінської спілки”, стверджують, що багато справ відкривають формально, без належного розслідування.
Одним з найгостріших наслідків антирекордів стало переповнення в’язниць. За даними Державної кримінально-виконавчої служби, на кінець вересня 2025 року місця утримання військовослужбовців, засуджених за СЗЧ, заповнені на 120–150%. “Ми маємо випадки, коли в камерах на 4 особи сидить 10–12, – розповідає анонімне джерело з пенітенціарної системи. – Санітарні умови жахливі, медична допомога – мінімальна”.
Багато засуджених – це мобілізовані без бойового досвіду, які не витримали тиску. Правозахисники фіксують історії: від солдатів, які залишили позиції через поранення без евакуації, до тих, хто втік через сімейні обставини. Амністія чи умовне покарання обговорюються в Раді, але поки що без результатів.
Експерти виділяють кілька ключових факторів:
- Виснаження фронту: Без ротації солдати служать роками. “Людина не машина”, – каже ветеран АТО Сергій Притула (не плутати з шоуменом).
- Проблеми з мобілізацією: Примусові методи ТЦК викликають опір. Багато ухилянтів переходять у “сіру зону” СЗЧ.
- Соціально-економічний тиск: Інфляція, руйнування інфраструктури – родини військових у скруті.
- Психологічний фактор: ПТСР, відсутність психологічної допомоги. За даними МОЗ, понад 40% військових потребують терапії.
Міжнародні партнери, як-от США та ЄС, висловлюють стурбованість, але фокусуються на постачанні зброї, а не на внутрішніх реформах.
Уряд обіцяє реформи: спрощення ротації, підвищення виплат, боротьбу з корупцією в ТЦК. Але ці тільки обіцянки та балачки. Верховна Рада України розглядає законопроєкт про умовне покарання для “першопрохідників” СЗЧ. Але час спливає – фронт потребує стабільності.
Ці антирекорди – не лише про цифри. Це про людські долі, про межу витривалості нації в війні, що триває вже понад три роки. Чи вдасться Україні переломити тенденцію? Відповідь залежить від швидких і рішучих кроків. А поки статистика Офісу генпрокурора нагадує: війна – це не тільки бої на фронті, а й битва за серця та мотивацію вдома.
Інфографіка: “Слово і Діло” – детальний графік динаміки СЗЧ з 2022 по 2025 рік доступний за посиланням тут.