Майже 300 тисяч військових, які самовільно залишили частини (СЗЧ) чи дезертували, перетворилися на “резервну армію” цивільного життя пишуть українські ЗМІ . Це не просто статистика – це готові бійці з досвідом, які, замість окопів, обирають кав’ярні та ринки. “Вони навчені, це готова армія, яка не воює, а гуляє, бо знають, що їх, найімовірніше, не посадять”, – б’є на сполох кадровий офіцер ЗСУ в коментарі “Українській правді”. Ця заява – як грім серед ясного неба в часи, коли кожна гвинтівка на вагу золота. Але цифри не брешуть: з початку повномасштабної війни зареєстровано майже 290 тисяч кримінальних проваджень за СЗЧ і дезертирство, з них понад 235 тисяч – саме за самовільне залишення частини. Чому так стається? Відповідь проста: слабка відповідальність, імітація хвороб і втечі з навчальних центрів. Десятки тисяч не доїжджають навіть до фронту, а система, схоже, безсила. Це не просто криза дисципліни – це загроза національній безпеці, яка може коштувати нам фронту.
Історія цієї “армії привидів” почалася ще в перші місяці повномасштабного вторгнення, але пік припав на 2025 рік – час загостреної мобілізації та виснаження. За даними Офісу Генерального прокурора (ОГП), з січня 2022-го по вересень 2025-го відкрито 235 646 кримінальних проваджень за СЗЧ і 53 954 – за дезертирство. Для порівняння: за аналогічний період 2024-го було лише 59 606 справ за СЗЧ – зростання на 175 тисяч за рік! Лише у вересні 2025-го зафіксовано понад 20 тисяч випадків самовільного залишення частини – це як ціла бригада, яка щомісяця випаровується з фронту.
Кадровий офіцер, чиє ім’я ми тримаємо в таємниці з міркувань безпеки, не приховує розпачу: “У нас офіційно майже 300 тисяч ‘СЗЧшників’ і дезертирів. Вони навчені… це готова армія, яка не воює, а гуляє”. І це не лише “новачки” з ТЦК – серед втікачів багато ветеранів з бойовим досвідом. “У СЗЧ йдуть не лише рекрути з навчальних центрів. Серед ‘СЗЧшників’ і дезертирів багато тих, хто має бойовий досвід”, – підкреслює він. Ці люди – не теоретики, а ті, хто бачив дрони, окопи й побратимів, що гинуть. Їхній потенціал міг би змінити хід боїв, але замість цього вони ховаються в цивільному житті, знаючи: шанси на реальне покарання мінімальні.
Один зі співрозмовників журналістів “УП” ділиться деталями з перших рук: “З навчальних центрів також тікають. ‘СЗЧ звідти дуже багато'”. Мобілізовані майстерно імітують хвороби – від фальшивих нападів панічного розладу до симуляції травм, – аби потрапити до госпіталю й зникнути звідти додому. “Десятки тисяч людей, які втекли, навіть не доїхали до фронту”, – констатує він. Статистика підтверджує: лише 4-5% справ доходять до оголошення підозри. За дев’ять місяців 2025-го – лише 7915 підозр у СЗЧ (4,89% від зареєстрованих). Решта – “висять” у повітрі, бо система перевантажена, а суди гальмують.
Хто вони, ці 300 тисяч? Не моноліт, а мозаїка страхів і розчарувань. Серед них – досвідчені бійці, які після ротацій просто “зникають”. “Випадково в метро зустрівся з хлопцем, з яким служив в одній роті… Він перевівся через СЗЧ до ЗСУ. Після переводу отримав важке поранення… і тепер майже не рухає лівою рукою”, – ділиться у X (колишній Twitter) боєць 118-го батальйону. Таких історій – тисячі: втома, травми, відсутність ротацій. “За півтора місяці в ЗСУ я вже можу зрозуміти, чи піде людина в СЗЧ… Якщо “бусифікований” чоловік мобілізаційного віку майже весь день проводить за телефонними розмовами – на ранок його вже не буде”, – іронізує мобілізований у соцмережах.
А новачки? Вони втікають масово з навчалок. “Часто мобілізовані імітують, що хворі, щоб потрапити в лікарню і втекти звідти додому”, – розповідає джерело “УП”. За даними Військової служби правопорядку (ВСП), у Рівненському зональному відділі щодня проводять профілактику з тими, хто повернувся: бесіди, психологи, роз’яснення статутів. Але повертається – жменька. Спрощений механізм повернення, запроваджений 1 жовтня 2025-го (електронні рапорти через “Армію+”), мав би допомогти, але ефект поки нульовий. “Дезертирство – проблема №1 в українській армії”, – прямо заявляє військовий аналітик у YouTube-інтерв’ю.
Офіцер закликає до жорсткості: “Посилити відповідальність для втікачів: блокувати рахунки та забирати водійське посвідчення”. Без цього, каже він, армія розпадеться. У X лунає ехо: “Кількість ЗСУ 1,2 млн – з них 300 тис. СЗЧ… Норм статистика 25% зелю влаштовує”, – саркастично коментує користувач.
Громада кипить. У Радіо Свобода обговорюють: “У СЗЧ йдуть ще більше військових: яким буде рішення влади?” Керівник штабного фонду Третього АК Олег Петренко попереджає: “Толку нам мобілізовувати ще два мільйони – 1,8 млн через тиждень будуть у СЗЧ”. Подполковник Жорін у “Дзеркалі тижня” б’є на сполох: “Без змін усередині армії кількість СЗЧ лише зростатиме”. “За невиконання наказу тебе в ЗСУ можуть не те що вбити, а й катувати. А бусифіковані це 40+, вже не має ні сил, ні волі. Ті хто мають – в СЗЧ”, – пише ветеран у X.
Фронтовики з TEXTY.Org.Ua констатують: “В нас достатньо зброї, навіть грошей, але критично не вистачає людей”. А втікачі? Деякі ховаються за кордоном, інші – у великому місті. “Скоро в СЗЧ буде більше людей, ніж у ЗСУ”, – жартує користувач. Влада мовчить, але тиск росте: протести мобілізованих, петиції про ротації.
У контексті #військовий_аналіз ця криза – системна. Причини: брак ротацій, корупція, “бусіфікація”, викрадання та знущання в ТЦК, психологічне вигорання. “Дезертирство є проблемою №1”, – повторюють експерти. Наслідки? Фронт слабшає: бригади недоукомплектовані на 30-40%, а “привиди” – потенційна сила, яка марнується. Рекомендації: жорсткіші санкції (блокування рахунків, як пропонує офіцер), але й “м’які” – психологічна підтримка, чіткі ротації, цифрова відстежуваність.
“Покарання не замінять зміни в армії”, – підсумовує Петренко. Без реформ 300 тисяч “гуляк” стануть 500-ма. А фронт? Він не чекатиме.
Ця історія – дзеркало війни: героїзм і зради пліч-о-пліч. 300 тисяч СЗЧшників – не вороги, а сини й брати, яких система підвела. Влада, час діяти: не карати сліпо, а повертати з честю. Бо якщо “готова армія гуляє”, то хто ж боронить нас?
Стаття базується на відкритих джерелах і свідченнях очевидців. Якщо ви маєте додаткову інформацію, пишіть редакції.