Днями, Французьке видання Intelligence Online, відоме своїми розслідуваннями у сфері розвідки та геополітики, опублікувало матеріал, який може стати бомбою уповільненої дії в українському політичному ландшафті. За даними порталу, колишній Головнокомандувач Збройних Сил України (ЗСУ), нинішній надзвичайний і повноважний посол України у Великобританії Валерій Залужний, активно формує команду для можливого висування своєї кандидатури на пост президента. Серед потенційних союзників — високопоставлені військові чиновники, які отримали прямі пропозиції приєднатися до його “парламентського списку”. Це не перші чутки про політичні амбіції “Залізного генерала”, але нова публікація додає конкретики: йдеться про реальні контакти та списки, які можуть стати основою для майбутньої коаліції.
Однак команда Залужного поспішає спростувати ці твердження, називаючи їх частиною “політичних ігор” у критичний для країни момент. Чи є це підготовкою до позачергових виборів, чи черговою спробою дискредитації? Розберемося в деталях, спираючись на джерела та контекст.
Стаття Intelligence Online від 8 жовтня 2025 року, якій дали назву “Київський посол у Великобританії Валерій Залужний обирає союзників для потенційного парламентського списку”, базується на інформації від джерел, близьких до українського військово-політичного істеблішменту. За словами одного з інсайдерів, знайомого зі списком потенційних членів парламенту, до нього увійшли кілька високопоставлених військових чиновників. “До них зверталися щодо можливого членства в парламенті, якщо Залужний стане наступником чинного президента Володимира Зеленського”, — цитує видання джерело. Це не абстрактні домисли: йдеться про конкретні пропозиції, які, за даними IO, були надіслані нещодавно, на тлі посилення кризи довіри до влади в Києві.
Залужний, звільнений з посади головнокомандувача ЗСУ у лютому 2024 року, з того часу перетворився на фігуру, яка балансує між дипломатією та потенційною опозицією. Як посол у Лондоні, він активно лобіює інтереси України в Європі, але його публічні виступи — рідкісні та контрольовані. Видання зазначає, що екс-генерал ще не прийняв остаточного рішення щодо балотування, але процес формування команди вже запущено. Серед можливих “кадрових резервів” — офіцери з Генштабу та розвідки, які поділяють його бачення “поствоєнної України”: жорсткої, дисциплінованої та орієнтованої на інтеграцію в НАТО.
Ця інформація резонує з попередніми спекуляціями. Ще у липні 2025 року Залужний викликав хвилю чуток, з’явившись у Лондоні в цивільному костюмі — “новий лук”, як охрестили це російські пропагандисти, інтерпретували як сигнал про політичні плани. Тоді ж з’явилися повідомлення про “передвиборчий штаб” у британській столиці, які тепер, за версією IO, є частиною ширшої кампанії. Українські ЗМІ, такі як “Українська правда” та NV, активно цитують статтю, додаючи, що список може включати до 50 імен — від ветеранів АТО/ООС до молодих аналітиків.
Intelligence Online не обмежується Залужним. У тій же статті портал натякає на паралельні амбіції начальника Головного управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони Кирила Буданова — одного з найпопулярніших військових лідерів у країні. За даними видання, Буданова “непомітно просуває” певна неурядова організація (НГО), близька до західних фондів. Це відсилання до липневої публікації IO, де йшлося про те, що голова ГУР “отримує деталі політичної партії”, очолюваної його речником Андрієм Юсовим. Буданов, відомий як “мозок” українських спецоперацій проти Росії, уникає публічних заяв про політику, але його рейтинг довіри перевищує 80% за даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС).
Чому Буданов? Експерти пояснюють це його харизмою та роллю в інформаційній війні. З початку повномасштабного вторгнення у 2022 році він став символом опору: від прогнозів про “незабаром” до координації ударів по Чорноморському флоту РФ. НГО, про які згадує IO, ймовірно, пов’язані з атлантичними структурами — наприклад, з Atlantic Council чи подібними, які фінансують “демократичні ініціативи” в Україні. “Буданов — це ‘темна конячка’, яка може об’єднати лівий і правий фланги патріотичного електорату”, — коментує політолог Володимир Фесенко в ефірі “Громадського радіо”. Однак, як і Залужний, Буданов не коментує чутки, фокусуючись на фронті.
Команда Валерія Залужного не змусила себе чекати з відповіддю. Медіарадниця екс-генерала Оксана Тороп у коментарі для “24 Канал” та інших ЗМІ назвала публікацію Intelligence Online “тиражуванням неперевіреної інформації з анонімних джерел”. “І є підозра, що ця інформація, так само як і минула про формування Залужним передвиборчого штабу в Лондоні — це ланки одного ланцюга, з одним і тим же замовником. Хтось вирішив у ці непрості для країни часи пограти в політичні ігри”, — заявила Тороп. За її словами, Залужний зосереджений на дипломатичній роботі в Лондоні, а не на внутрішній політиці, і будь-які спекуляції шкодять національній єдності.
Подібні заяви лунають не вперше. У лютому 2025 року, під час скандалу з фейковим “чернухами” BBC про “Залужного як наступного президента”, команда також заперечувала амбіції. Тороп підкреслює: Залужний “ні підтверджував, ні заперечував” політичні плани, посилаючись на воєнний стан, який забороняє вибори до завершення бойових дій. “Питання постане лише якщо Україна повернеться до мирного життя”, — цитує її “Фокус”.
Щоб зрозуміти, чому Залужний стає “гарячою” фігурою, варто пригадати його кар’єру. Народжений у 1973 році в Житомирі, Валерій Залужний пройшов шлях від командира взводу до головнокомандувача ЗСУ. У 2022-му його “підхід” — комбінація партизанської війни та західної техніки — зупинив російське просування під Києвом. Рейтинг довіри сягав 90%, роблячи його “народним героєм”.
Конфлікт із Зеленським спалахнув восени 2023-го: The Economist цитував Залужного про “патову ситуацію” у війні, що дратувало Офіс Президента. Звільнення у 2024-му стало ударом, але призначення послом у Лондон — “золотою парашурою” з політичним підтекстом. Опитування серпня 2025-го показують: 25% українців готові проголосувати за Залужного проти 31% за Зеленського. “Він — антипод Зеленського: дисципліна проти шоу”, — аналізує політолог Олексій Гарань.
Чому саме зараз? 2025 рік — переломний: після контрнаступу ЗСУ на сході (літо 2025) і провалу російських планів, тиск на Зеленського зростає. Економіка в рецесії, мобілізація викликає протести, а західні партнери натякають на “демократичний контроль”. Позачергові вибори можливі після скасування воєнного стану, але аналітики “The Economist” попереджають: кампанія стане “російським вектором” для дезінформації.
Спекуляції про Залужного та Буданова вписуються в цю картину. Російські ЗМІ, як “Lenta.ru”, вже тиражують “підготовку до перевороту”, а західні — аналізують як “гамбіт проти Зеленського”. Експерти з Journal of Democracy зазначають: військові лідери популярніші за політиків, бо “втілюють єдність”.
Чи реальна загроза для Зеленського? Політологи скептичні: Залужний — не “людина вулиці”, а дисциплінований стратег, який уникає скандалів. Його “команда” може стати основою для нової партії — “Патріотів” чи “Захисників”, орієнтованої на ветеранів. Але ризик полягає в поляризації: війна не терпить “двох центрів сили”.
Щодо Буданова, його амбіції менш очевидні — радше, “план Б” для силового блоку. НГО, що його просувають, можуть бути “сірими” — від американських think tanks до українських еліт, які шукають альтернативу “слугам”.
Тороп має рацію: анонімні джерела — слабке місце IO. Але видання, з його репутацією, не кидає слів на вітер. Це сигнал: українська еліта готується до “дня після”.
Історія з Залужним і Будановим — дзеркало кризи: коли герої війни стають потенційними президентами, це знак втоми від статус-кво. Зеленський, з його 31% підтримки, мусить реагувати — не репресіями, а реформами. Бо якщо “Залізний генерал” справді сформують список, Банкова може стати ареною не лише для дипломатів, а й для генералів.
Україна заслуговує на вибори — але не на чутки. Поки фронт тримається, політика має бути в тіні. Інакше, як каже Тороп, “ігри” Кремля виграють без бою. Час покаже, чи Залужний обере Банкову, чи залишиться в Лондоні — з видом на Темзу, а не на Майдан.