Ростислав Шурма, ексзаступник голови Офісу Президента України та нинішній член наглядової ради НАК «Нафтогаз України», знову опинився в епіцентрі скандалу. У середині липня 2025 року в його будинку під Мюнхеном німецькі правоохоронці спільно з детективами Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) провели обшуки, які сколихнули українське суспільство та викликали хвилю запитань. Що шукали слідчі? Які таємниці може приховувати особистий смартфон Шурми? І чому Офіс Президента вперто мовчить, коли близька до Володимира Зеленського людина опиняється під слідством? Розбираємо деталі гучної справи, яка кидає тінь на найвищі ешелони влади.
За інформацією, оприлюдненою «Українською правдою», у середині липня 2025 року НАБУ спільно з німецькими правоохоронцями провело обшуки в будинку Ростислава Шурми в передмісті Мюнхена. Під час операції було вилучено особистий смартфон ексзаступника голови ОП, а також комп’ютери та інші носії інформації. За даними джерел, слідчі дії пов’язані з розслідуванням щодо можливого перерахування значних сум – сотень мільйонів гривень – на користь брата Шурми за вироблену електроенергію на тимчасово окупованих територіях України. Ця справа, за повідомленнями на платформі X, стала однією з «останніх крапель» у напружених відносинах між Офісом Президента та НАБУ.
Чому саме Німеччина? Після звільнення з посади заступника голови ОП у 2023 році Шурма переїхав до Німеччини, де, за даними ЗМІ, проживає у власному будинку під Мюнхеном. Цей факт сам по собі викликає запитання: як державний службовець, навіть високопоставлений, може дозволити собі розкішне житло за кордоном? І чому саме зараз НАБУ активізувало розслідування, залучивши іноземних колег?
Серед можливих цілей обшуків – пошук доказів у вигляді документів, листуіання чи фінансових транзакцій, які можуть свідчити про корупційні схеми. Зокрема, слідчі могли шукати інформацію про те, як і чому кошти за електроенергію, вироблену на окупованих територіях, опинялися в кишенях наближених до Шурми осіб. Чи був у цьому процесі конфлікт інтересів? І чи міг Шурма використовувати своє становище в ОП для лобіювання інтересів близьких йому осіб?
Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) раніше звинуватило Ростислава Шурму в порушенні антикорупційного законодавства через конфлікт інтересів. Зокрема, йшлося про його діяльність на посаді заступника голови Офісу Президента, коли він, за даними НАЗК, міг впливати на рішення, пов’язані з бізнес-інтересами його родини. Ці звинувачення стосувалися, зокрема, сонячної енергетики, де компанії, пов’язані з братом Шурми, отримували значні державні контракти.
Однак справа, яка могла б пролити світло на ці звинувачення, була закрита Печерським районним судом Києва. Причини закриття залишаються непрозорими, що лише підігріває підозри щодо політичного тиску на судову систему. Чому суд вирішив припинити провадження? Чи могли на це вплинути зв’язки Шурми з найвищим керівництвом країни? Відповідей на ці запитання поки немає, але мовчання Офісу Президента лише додає масла у вогонь суспільного невдоволення.
Ростислав Шурма довгий час вважався однією з ключових фігур в економічному блоці Офісу Президента. Його близькість до Володимира Зеленського робила його впливовою особою, яка мала доступ до ухвалення стратегічних рішень. Проте після звільнення з посади та переїзду до Німеччини Шурма не зник із політичного горизонту – він залишився членом наглядової ради «Нафтогазу», де продовжує отримувати зарплату. Цей факт викликає додаткові запитання: чи не є ця посада своєрідною «нагородою» за лояльність?
Скандал навколо Шурми – не перший, що кидає тінь на оточення президента. Обшуки в Мюнхені, проведені за участю НАБУ, стали черговим сигналом того, що боротьба з корупцією в Україні стикається з серйозними викликами, особливо коли йдеться про наближених до влади осіб. Мовчання Офісу Президента лише погіршує ситуацію, адже суспільство очікує прозорості та відповідальності від тих, хто перебуває при владі.
Обшуки в будинку Шурми в Німеччині – це лише верхівка айсберга. Суспільство чекає відповідей: що саме знайшли слідчі? Чи будуть оприлюднені результати розслідування? І головне – чи понесе хтось відповідальність за можливі корупційні схеми, які розгортаються на тлі війни та економічної кризи в Україні? Поки що Офіс Президента уникає коментарів, а це лише посилює недовіру до влади.
Ситуація навколо Ростислава Шурми може стати лакмусовим папірцем для антикорупційної політики в Україні. Якщо розслідування завершиться безрезультатно, це лише підтвердить скептицизм щодо здатності влади боротися з корупцією у вищих ешелонах. Якщо ж НАБУ вдасться довести справу до кінця, це може стати важливим кроком до відновлення довіри громадян.
Наразі залишається лише спостерігати за розвитком подій і сподіватися, що правда таки вийде на поверхню. А поки що Ростислав Шурма залишається в центрі уваги – як символ непрозорості та викликів, з якими стикається Україна на шляху до справжньої демократії.