Антикорупційна система України переживає один з найскладніших періодів за час свого існування. Прийняття закону №4555-IX стало переломним моментом, який кардинально змінив принципи роботи ключових антикорупційних інституцій – Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Поки експерти та громадянське суспільство готують новий законопроєкт для відновлення незалежності цих органів, варто детально проаналізувати, які саме зміни відбулися та до чого вони можуть призвести.
Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура були створені як незалежні інституції з чіткою метою – боротьба з корупцією на найвищих рівнях влади. Їхня автономність була не примхою реформаторів, а життєвою необхідністю для ефективної роботи в умовах, коли корупційні схеми часто сягають найвищих ешелонів влади.
Принцип незалежності передбачав, що ці органи мають змогу самостійно визначати пріоритети розслідування, розподіляти ресурси та приймати процесуальні рішення без зовнішнього тиску. Саме цей принцип і було поставлено під загрозу законом №4555-IX.
Ключові зміни: що саме відбулося
Втрата самостійності керівника САП
Однією з найболючіших змін стало обмеження повноважень керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Раніше цей посадовець мав широкі можливості для організації роботи підрозділу, включаючи розподіл справ, визначення пріоритетів та координацію діяльності прокурорів. Нові норми суттєво звузили цю автономію, фактично перетворивши керівника САП на виконавця рішень вищестоящих інстанцій.
Це означає, що стратегічне планування антикорупційних розслідувань може тепер залежати не стільки від професійної оцінки ситуації, скільки від політичної кон’юнктури. Такі зміни створюють передумови для селективного правосуддя, коли одні справи можуть штучно пришвидшуватися, а інші – навпаки, гальмуватися.
Розширення повноважень Генеральної прокуратури
Не менш проблематичними є зміни, що стосуються взаємодії НАБУ з Генеральною прокуратурою. Генеральний прокурор отримав безпрецедентні можливості впливу на роботу антикорупційного бюро:
Доступ до всіх справ НАБУ – тепер Генпрокурор має право ознайомлюватися з будь-якими матеріалами розслідувань, що ведуться бюро. Це кардинально порушує принцип конфіденційності розслідувань та може призвести до витоку інформації.
Право перерозподілу справ – найбільш резонансні або політично чутливі справи можуть бути передані з НАБУ до інших правоохоронних органів. Це створює можливості для “хованок” – коли складні справи передаються туди, де їх розслідування може бути менш ефективним.
Можливість закриття справ – Генпрокурор отримав право закривати справи НАБУ, що фактично дає йому вето на антикорупційні розслідування.
Загроза для принципу верховенства права
Концентрація таких повноважень в руках однієї особи створює серйозні ризики для принципу верховенства права. Коли рішення про долю антикорупційних справ приймається не на основі правових критеріїв, а може залежати від політичних або особистих мотивів, це підриває довіру суспільства до системи правосуддя загалом.
Вплив на міжнародне співробітництво
Україна активно співпрацює з міжнародними партнерами у сфері боротьби з корупцією. Багато програм фінансової та технічної допомоги були розроблені саме під незалежну модель антикорупційних органів. Послаблення їхньої автономності може негативно вплинути на готовність міжнародної спільноти продовжувати таке співробітництво.
Психологічний ефект для працівників
Не слід недооцінювати і психологічний аспект. Працівники НАБУ та САП, які раніше могли покладатися на інституційний захист своєї професійної діяльності, тепер опинилися в ситуації невизначеності. Це може призвести до зниження мотивації, відтоку кадрів та загального зниження ефективності роботи.
Transparency International Україна та інші організації громадянського суспільства неодноразово висловлювали стурбованість прийнятими змінами. Їхній аналіз показує, що закон №4555-IX не просто змінює процедури, а кардинально перекроює всю логіку функціонування антикорупційної системи.
Експерти наголошують, що такі зміни йдуть врозріз з міжнародними стандартами незалежності антикорупційних органів та можуть поставити під загрозу досягнення України у сфері боротьби з корупцією.
Розуміючи серйозність ситуації, представники громадянського суспільства та експертного середовища працюють над підготовкою нового законопроєкту, який має відновити незалежність НАБУ та САП. Цей документ повинен враховувати як помилки попередніх реформ, так і накопичений досвід роботи антикорупційних органів.
Ключовими принципами нового законопроєкту мають стати:
- Відновлення автономії керівника САП в організації роботи прокуратури
- Обмеження можливостей Генпрокурора втручатися в роботу НАБУ
- Забезпечення прозорості та підзвітності антикорупційних органів перед суспільством, а не перед політичними інститутами
Україна опинилася на критичному роздоріжжі у сфері боротьби з корупцією. Прийняття закону №4555-IX стало серйозним викликом для всієї антикорупційної архітектури країни. Однак історія показує, що помилки можна виправити, якщо є політична воля та підтримка суспільства.
Успіх нового законопроєкту залежатиме не лише від його технічної якості, але й від готовності політичних сил визнати важливість незалежних антикорупційних інститутів для майбутнього України. Адже боротьба з корупцією – це не просто виконання формальних вимог, а питання національної безпеки та европейської інтеграції країни.
Час покаже, чи зможе Україна повернутися до принципів незалежної антикорупційної системи, чи доведеться шукати нові моделі боротьби з корупцією в умовах обмеженої автономії відповідних органів. Одне залишається незмінним – суспільство має право на ефективну боротьбу з корупцією та справедливе правосуддя.