24 лютого 2026 року, вечір, Львівщина, село Смереків. Звичайний пішохідний перехід. Двоє дітей — 14-річна дівчинка та її 10-річний брат — переходять дорогу. У цей момент на них на повній швидкості вилітає автомобіль. За кермом — 25-річний прокурор Шептицької окружної прокуратури Львівської області.
Результат: дівчина загинула на місці. Хлопчик у важкому стані в реанімації. Прокурор — живий, неушкоджений, без ознак алкоголю в крові. Справа кваліфікована за ч. 2 ст. 286 КК (порушення ПДР, що спричинило смерть потерпілого) — стандартна «автоаварія з тяжкими наслідками».
ДБР одразу виїхало на місце, одразу провело огляд, одразу заявило: «розслідуємо об’єктивно та неупереджено, незалежно від посади». Гарні слова. Тільки чомусь саме після таких заяв ми вже вкотре бачимо одну й ту саму картину: посадовець за кермом, дитина в труні, суспільство в люті, а через кілька місяців — умовний термін або взагалі закрита справа.
Чому це не «звичайна ДТП», а черговий доказ системної гнилі?
- Прокурор — не випадковий водій. Це людина, яка щодня вирішує, кого садити, кого відпускати, кого «закривати» за хабарі, а кого — за незручні свідчення. Тепер він сам став фігурантом кримінального провадження. І саме тому суспільство має повне право не вірити жодному слову про «об’єктивність».
- Алкоголь не знайшли — і що з того? Відсутність алкоголю в крові не означає відсутність інших обставин: перевищення швидкості, відволікання на телефон, ігнорування пішохідного переходу, стан втоми чи просто звичка «я ж прокурор, мені все можна». ДБР чомусь одразу акцентує саме на «без алкоголю» — ніби це автоматично знімає провину.
- Ч. 2 ст. 286 — це мінімум. У практиці судів за таку статтю часто дають 3–5 років умовно, особливо якщо обвинувачений «має заслуги» чи «розкаявся». Або справа тихо «розвалюється» через «недоведеність умислу». Чи побачимо ми реальне ув’язнення? Чи знову буде «покарали дисциплінарно» та перевели в іншу область?
- Чому діти переходили саме там і саме тоді? Чи був перехід освітленим? Чи працювали ліхтарі ввечері 24 лютого? Чи були попереджувальні знаки? Чи просто водій-прокурор не вважав за потрібне гальмувати, бо «він же на службі»? Ці питання ДБР чомусь не поспішає висвітлювати в перших повідомленнях.
Це вже не поодинокий випадок. Це система, в якій посадовці продовжують вбивати на дорогах, а потім виходять сухими з води. Згадайте:
- прокурора в Одесі, який на смерть збив пішохода й отримав умовний термін;
- суддю в Києві, який «втомився» і в’їхав у натовп — і досі на волі;
- чергових «VIP-водіїв», для яких ПДР — це рекомендація.
ДБР пише: «незалежно від посади чи статусу». Суспільство відповідає: ми вже чули це після кожної смерті. Доведіть ділом. Заарештуйте прокурора. Візьміть під варту без застави. Проведіть повну експертизу авто, телефону, маршруту. Назвіть ім’я та прізвище обвинуваченого публічно. Покажіть, що закон один для всіх.
Бо поки цього не буде — кожна дитина на пішохідному переході в Україні залишатиметься заручником того, хто за кермом: звичайного водія чи прокурора, який знає, як «правильно» оформити справу.
Ім’я загиблої 14-річної дівчинки ми поки не називаємо — з поваги до родини. Але її ім’я вже вписане в довгий список тих, кого забрала не просто аварія, а система, де посада досі дорожча за людське життя.
ДБР, прокуратура, суд — час показати, що слова про «невідворотність відповідальності» — це не чергова казка для преси. Бо якщо прокурор, який вбив дитину, вийде на волю з умовним терміном, то це означатиме лише одне: в Україні закон досі діє тільки для тих, хто не має прокурорського посвідчення.
Стежимо за справою. І не забудемо.