Сім років за ґратами — це не просто вирок Дмитру І. Це гучний ляпас по обличчю всієї системи територіальних центрів комплектування (ТЦК), яка бере рецидивістів з судимостями за умисне вбивство, наркотики та крадіжки з проникненням, видає їм форму, зброю і владу над людьми — а потім дивується, чому вулиці Одеси стають продовженням кримінальних розбірок.
Наприкінці жовтня 2025 року, пізно ввечері на вулиці Космонавтів, Дмитро І. — стрілець підрозділу охорони одного з одеських ТЦК — просто вирвав сумку з рук літньої жінки. Всередині: старий Samsung, парасолька, ліхтарики, продукти, гаманець і пенсійне посвідчення. Загальна вартість — жалюгідні 2450 гривень. Як пише видання “Думська” (9 лютого 2026): «Дмитро І. вирвав з рук випадкової перехожої сумку, в якій були мобільний телефон Samsung, ліхтарики, парасолька, продукти та пенсійне посвідчення».
Його версія в суді — класична маніпуляція рецидивіста: телефонував дівчині, згадав роботу в ТЦК, пенсіонерка поряд “негативно висловлювалася” — і він вирішив, що це “проросійська позиція”. Рішення? Грабіж посеред вулиці. Потім відкрив сумку, побачив українське пенсійне посвідчення, спочатку подумав — “російське”, а коли зрозумів помилку — просто закинув його на дах павільйону. Решту — в смітник. Informator.ua (10 лютого 2026) цитує: «Зловмисник пояснив, що вирішив «провчити» жінку через нібито проросійські погляди, і випадково сплутав її пенсійне посвідчення з паспортом РФ».
Але справжній жах — не в самому злочині, а в біографії злочинця. Дмитро І. — неодноразово судимий рецидивіст, якого слідство та суд прямо назвали небезпечним для суспільства. Його кримінальне досьє:
- крадіжки з проникненням у житло,
- незаконний обіг наркотиків,
- умисне вбивство (тяжкий злочин, який зазвичай виключає будь-яку можливість легальної служби в силових структурах).
Facebook-сторінка Ivasi.news (лютий 2026) прямо зазначає: «Слідство встановило, що Дмитро І. — рецидивіст. Раніше він був судимий за крадіжки, незаконний обіг наркотиків і навіть за умисне вбивство». Strana.news (9 лютого 2026) додає: «Співробітник ТЦК, який сидів за вбивство, пограбував пенсіонерку, а на суді обмовив її».
Така людина — не просто “з минулим”. Вона — постійна загроза: вбивця, наркоманський дилер, квартирний злодій. І ось цю небезпеку прийняли на роботу до ТЦК. Не на фронт (де такі часто гинуть першими), а в тил, де він мав “охороняти”, контактувати з людьми, мати доступ до баз даних і влади над долями тисяч українців. Результат? Грабіж беззахисної пенсіонерки, бо вона “не так” висловилася про його “роботу”.
Хаджибейський районний суд Одеси не повівся на стандартні маніпуляції: повне визнання провини, відшкодування 2450 грн, двоє малолітніх дітей, “служба в армії”. Вирок жорсткий — ч. 4 ст. 186 КК України (грабіж з насильством, в умовах воєнного стану, рецидив) — сім років позбавлення волі без умовностей. Як пише Focus.ua (9 лютого 2026): «В Одесі військовослужбовця територіального центру комплектування засудили до семи років ув’язнення за грабіж, який він скоїв під час дії воєнного стану».
Але чому це справа не про одного “поганого яблука”, а про системну ганьбу?
- ТЦК прийняв рецидивіста з вбивством у біографії — це не помилка кадрів. Це свідома політика: брати кого завгодно, аби заповнити штати, не перевіряти минуле, ігнорувати ризики. Законодавство дозволяє мобілізацію судимих (за винятком деяких статей), але для ТЦК, де люди мають владу над громадянами, це має бути табу. Замість цього — кримінал у погонах.
- Такий “військовослужбовець” дискредитує всю армію. ЗСУ — це Збройні Сили України, де мільйони справжніх героїв ризикують життям на фронті. А ТЦК у тилу перетворюється на притулок для маргіналів, які використовують форму як прикриття для злочинів. Кожен такий випадок (а їх десятки: хабарі, побиття, незаконні затримання) б’є по довірі до всієї армії. Люди починають думати: “Якщо в ТЦК сидять вбивці й грабіжники — то хто захищає країну?”
- Це не про “патріотизм”. Це про безкарність і токсичну логіку: форма = право карати будь-кого. Критика ТЦК = “проросійськість” = можна грабувати бабусю. Така параноя — прямий наслідок відсутності контролю та відбору.
Сім років — це мінімум, який заслужив цей рецидивіст. Але справжнє питання: хто ще з таких “Дмитрів” досі в формі ТЦК? Скільки вбивць, наркодилерів і квартирних злодіїв “охороняють” нас у тилу? І скільки ще разів армія буде платити репутаційну ціну за те, що система ТЦК перетворилася на фільтр для криміналу, а не для захисників?
Одеса, лютий 2026. Війна триває. І один з її найбрудніших фронтів — проти власних рецидивістів у формі, які грабують пенсіонерок, а система робить вигляд, що це “захисники”. Поки таких не вичистять — довіра до ТЦК (і частково до ЗСУ) буде падати. А справжні вороги радіють кожному такому скандалу.