Статті

Шашлик проти суспільної важливості або Навіщо нам «травневі»?

Порівняйте важливість для людей 1-2 травня і, наприклад, 14 лютого. Очевидно, яке з свят викликає серйозний інтерес у суспільстві, а яке ні.

Напевно, майже всі українці вихідні з нагоди 1 та 2 травня провели у вигляді пікніку, туристичної поїздки або роботи по дому. На 9-те картина мало чим відрізняється, бо паради якщо і є, то для багатьох це сприймається як розвага. Реальним вшануванням ветеранів переймаються одиниці й сам день має значення хіба що для осіб старшого віку. Фактично, вся країна гуляє, працює або просто байдикує. Вже навіть жартують, що варто перейменувати 1 травня у День шашлика… Цього року вихідних днів аж 13 і їх не збираються скасовувати попри безліч заяв як це шкідливо для економіки та безглуздо. І так кожен рік з часів здобуття незалежності. В принципі, якщо не рахувати примусових парадів, то і в СРСР ці дні проводили аналогічно. А поки народ бухає чи прибирає дім й без того інвалідна економіка України почувається не дуже добре. В чому ж логіка і чи є потреба у цих святах? Адже існує безліч інших, у які нема вихідних. Спробуємо подумати над цим не вплутуючи ідеологічні суперечки.

Про День міжнародної солідарності трудящих вже багато сказано і навіть якщо припустити необхідність його існування, то все-одно доречно зберегти не 2 дні, а один. Також, свято має мати реальне втілення, якого зараз нема. Якщо народ не розуміє його суті, сприймає тільки як вихідний, тоді хіба цей день має належне значення? Порівняйте важливість для людей 1-2 травня і, наприклад, 14 лютого. Очевидно, яке з свят викликає серйозний інтерес у суспільстві, а яке ні. При цьому, на День Валентина вихідного нема. Я не закликаю щоб його зробили таким, але це яскраво показує різницю між суспільною важливістю різних свят та їхнім офіційним статусом. Також, не зрозуміло чому день, присвячений захисту прав працівників(таким є його сенс) важливіший за День захисту дітей? Безперечно, працюючі люди повинні захищати свої права і часто для цього потрібно йти на мітинги ітп. Але один заздалегідь визначений день для цього виглядає абсурдно. Тож це типова імітація демократичності та свободи, яка не має практичного значення.

Багато людей погодяться з цим, але захищатимуть вихідний на 9 травня і це велика помилка. Його ввели після війни і кілька десятків років воно було дуже актуальним, адже більшість населення СРСР були учасниками війни чи бачили ті жахіття. Тобто, тут була явна суспільна важливість і, безперечно, колишні солдати, медсестри і постраждалі від війни заслуговували на вихідний. Ця перемога у війні мала для них дуже важливе значення. Але що ми маємо сьогодні? Припустимо, солдат мав 18 років на час закінчення війни у 1945 році. Сьогодні йому 88. Скільки залишилося таких? Очевидно, що дуже мало. Не секрет, що багато молодших ветеранів є фальшивими чи працівниками НКВД, що «зачищали» території аж до 60-70-хх. років. Це ті, хто робив жахливі речі винищуючи членів ОУН, УПА та інших подібних структур після війни. Крім пільг вони мають цинізм – розповідати байки про свої фальшиві «подвиги». І от ми отримали свято, яке вже важливе менше половини населення. Може й 20% не набереться тих, хто так чи інакше був залучений до війни. Ми ж не маємо вихідний на День пам’яті жертв голодоморів чи День Гідності та Свободи попри їх велике значення. Тобто суспільну важливість 9 травня штучно підігріває держава – наша і чужі. Може це звичка, а може є прихована вигода, але навіть при такому впливі населення все менше сприймає цей день як щось важливе. Це лише питання часу, коли воно втратить сенс. Станеться це у найближчі 5 років, але на папері свято може проіснувати ще довго. Ми не святкуємо день перемоги у Першій світовій та інших війнах, які мали значення колись, але не викликають належних емоцій зараз. Тому і з перемогою у Другій світовій трапиться те саме. Особливо, коли її замінить день перемоги чи поразки в сучасній україно-російській війні.

Іван Лендєл

Leave a Comment

Your email address will not be published.

You may also like