Статті

Проект «зАТО я герой»: злочини та асоціальна поведінка військових

Очікується, що збирання в одному місці цієї інформації та її поширення допоможе нашому суспільству об’єктивно дивитися на реальність.

Більше року в Україні триває війна… Це сумне явище, яке приносить багато негативу і, як кожна криза, проявляє «хвороби» суспільства. На жаль, наша влада після революції 2013-2014 рр. вирішила використовувати аналогічні до російських методи пропаганди (підживлювання фанатичного патріотизму, необгрунтовані вихваляння, брехня, замовчування негативних явищ ітд.). Доцільність цього є спірним питанням, але особисто я схильний вважати це помилкою. Пропаганда під час війни є дуже ризикованою у плані непередбачуваності наслідків, а ще емоційність викорінює здоровий глузд. Це може пережити сформоване суспільство, яке має власну національну самоідентичність й не «хворіє». Наше ж не таке і створивши для нього фальшиву реальність все лише погіршилося. Сьогодні багато українців живуть у чорно-білому світі й не бачать реальної картини. Вороже сприймається все, що розбігається з офіційною пропагандою держави чи нібито патріотичних рухів. Для маніпуляції масами використовуються абсолютно всі методи – ЗМІ, продажні «експерти» та організації, боти в інтернеті… Все зроблено настільки серйозно, що наш народ вже готовий на рівні з російським сприймати абсолютно будь-який брєд. Більшість втратила(а може ніколи й не мала) змогу критично оцінювати все й робити адекватні висновки. Рятує реальність, бо не все можна приховати ширмою. Та всі речі охопити складно і я вирішив зупинитися на тому, що має величезне значення для майбутнього і найбільш цинічно перекручується – псевдогероях з фронту.

Ідея створення проекту виникла майже відразу після початку війни. Не важко зрозуміти, що коли більшість чоловічого населення в Україні гопники, то армія адекватною бути не може. Доповнюють картину фанатичні націоналісти та неонацисти, які обрали для себе добровольчі батальйони. Історії про «подвиги» цих персонажів були відразу і з’являються досі щодня. На жаль, ця інформація рідко подається ЗМІ, губиться серед іншого чи їх поведінку виправдовують. У багатьох мирних містах побачити якими є наші солдати стало можливим після перших демобілізацій. Назва проекту якраз виникла після одного з численних випадків спостереження за п’яними демобілізованими солдатами, що матюкаються, чіпляються до людей і б’ють одне одному морди. Звичайно, ця «краса» відбувається вже після того, як їх показушно зустрічають місцеві дурні з оплесками і криками «Герої!». Огидне явище коли знаєш наскільки брудними є значна частина з них. П’янки, наркотики, катування і вбивства місцевих жителів на Донбасі… Ось це їхні геройські вчинки? Приходячи в тил вони незаконно привозять додому зброю виправдовуючи це абсурдними тезами про трофеї і нібито їм можна, бо вони воювали. Це ключова думка – мені все можна, бо я воював. Обнаглілі від безкарності вони вимагають ледь не носити себе на руках. Повернувшись шантажують центральну і місцеву владу через обіцяні пільги(суми виплат це окрема тема, яка вражає). На камеру патріоти великі, а потім біжать вибивати собі гроші й землю. А деяким до душі кримінал. А що ж очікувати від гопника? Армія не виховує, а створює колектив близький за типажем до зеків. Повернувшись у тил ці особи стають небезпечними для суспільства. Поки війна панує пропаганда героїзму, але потім на злочинну поведінку солдат почнуть активніше звертати увагу. Та може бути надто пізно.

Тож що таке «зАТО я герой»? Передумови та причини вже мають бути зрозумілі. Загалом, це спецпроект видання «Суб’єкт», який передбачає публікацію матеріалів про злочини та асоціальну поведінку військових. Йдеться не лише про те, що відбуватиметься у майбутньому, а й минулі факти. Звичайно, пошук і систематизація цих явищ у минулому займе певний час. Очікується, що збирання в одному місці цієї інформації та її поширення допоможе нашому суспільству об’єктивно дивитися на реальність. Важливо зрозуміти, що тут не стоїть метою обливання брудом всіх військовослужбовців. Безперечно, є багато чесних людей, що роблять важливу справу для всіх нас і деякі з них дійсно заслуговують слів «герой». Та мусимо визнати, що таких навіть не половина з усіх і є великі проблеми з поведінкою солдат як в зоні бойових дій, так і в тилу. Над цим потрібно працювати військовим фахівцям, психологам, і, напевно, всім нам. Проект «зАТО я герой» підніматиме у суспільстві цю тему щоб вона не ігнорувалася надалі. Адже армія це надзвичайно важливе утворення для держави і її потрібно не лише підтримувати, а й контролювати.

Іван Лендєл

Leave a Comment

Your email address will not be published.

You may also like