Статті

Дайнод з NewsOne як прояв деградації української журналістики

журфаку ЛНУ ім.Франка варто задуматися над цим випадком щоб краще займатися своїми студентами і хоча б навчити їх літературної української мови

Українська журналістика завжди мала проблеми, але під час і після Євромайдану ми побачили тотальний перехід на пропагандистські методи. Втім, це окрема велика тема, яка входить у ще ширшу – якість журналістики. Сьогодні це питання більше піднімається щодо соцмереж та інших сучасних засобів комунікації, які дозволили всім виконувати роль творців інформації, самими стати медіа. Експерти нарікають на відсутність необхідних знань, розуміння журналістських стандартів, етичних принципів… Та чи є професійні журналісти кращими? В останні роки сфера медіа росте як гриби після дощу і пересічним людям важко зорієнтуватися серед великого різноманіття ЗМІ. Цьому ми завдячуємо поширенню інтернету та розвитку веб-сервісів. Бути журналістом зараз модно і ВНЗ готують все більше кадрів. Та чи якісними вони є? Щодо цього у багатьох українців часто виникають сумніви. Хоча тут справа більше у банальній безграмотності та продажності. Одним з прикладів першого є недавній сюжет у прямому ефірі каналу NewsOne Анастасії Дайнод. Йшлося там про сумнозвісний протест під ВРУ 31 серпня, що закінчився смертю і численними пораненнями. Щоб не дублюватися просто процитую Дусю:

“…некоторым довольно трудно понять, как можно с хищной улыбкой выходить в эфир возле Верховной Рады, где только что погиб человек, а еще десятки получили ранения в результате взрыва гранаты. Анастасии Дайнод это удалось. Более того, в какой-то момент у меня сложилось впечатление, что журналистка получает удовольствие от вида пятен крови на асфальте и на особо крупные «натравливает» оператора. Добавьте к этому безграмотную речь и вопиющий непрофессионализм – и картина готова.

В принципе, сюжет Анастасии Дайнод – это готовая пьеса для театра абсурда. Процитирую фрагмент для тех, кто не любит смотреть видео. Сначала журналистка вкратце несвязно рассказывает, что произошло под Радой, а после волшебной фразы «Я вам то всьо покажу опосля» начинается самое интересное.

«Зараз ми подивимся оце місце скандальне, місце, де впала граната, – журналистка, высоко поднимая ноги в мини-шортах, перелезает через заградительную ленту. – Я попрошу оператора… Ой, мене не пускають! Будь ласка, я в прямому ефірі, я тіки отут-во легенько-легенько… – камера показывает недовольные лица милиционеров, в некотором, простите, охренении наблюдающих за журналисткой, которая топчет место преступления. – …потому шо глядачам треба, вся Україна за тим дивиться! Я нічо не зроблю, я тільки легенько покажу! Дивіться, значить, в нас бруківка дуже брудна, вона пошкоджена (тут со стороны Рады неумолимо надвигается милиционер). – Ну чо ви… до речі, скажіть, будь ласка, а є вже якісь результати? (несколько милиционеров деликатно выпихивают журналистку за оградительную ленту). – Ну чо ви, я маленька така, шо я вам зроблю. Ну ладно, добре, я звідси буду показувати».

«Дивіться, значить, бруківка в нас не є пошкоджена, вона є дуже брудна. Ні колони, ні сходи до входу до Верховної Ради… вот на сходах я попрошу оператора… Ваня! Бачиш, отам з правої сторони, покажи кров, будь ласка! Бачиш, ти приблизив, Вань? Махни мені! Приблизив, каже, шо показує вам кров… От якраз пани криміналісти працюють, пані з фотоапаратом якраз стоїть біля тої крові, а поки ми чекали на включення, вони це все вже обробили, сфотографували, зняли всі покази.

Ми бачимо тут бутилки, які застосовували в якості шумового супроводу активісти, ми бачимо палиці, не можу сказати, шо ними робили, бо не була присутня в той момент. Бачу, шо на колоні… Ванєчка, о-он там на колоні кров, бачиш, вон там вот, на фасаді колони… – Ванечка послушно показывает буро-желтое пятно. – Є там кров, Ваня показує мені, шо показує нашим глядачам, то є прекрасно… Ванєчка, ходи, покажемо далі, ходи, покажемо, що робиться взагалі зараз під Верховною Радою. Вань, показуй».

Маленькая ремарка: волшебная фраза «О, оо, Ваня, покажи кров!» слетает с уст журналистки с той же периодичностью, что у обычных людей – слова-паразиты. О произошедшем Анастасия Дайнод рассказывает мало и невнятно – это не информирование, а россказни из серии «одна баба сказала», в которых смешались в кучу люди, кони, граната и Аваков. Такое впечатление, что журналистке гораздо важнее найти и показать зрителям очередное пятно крови, чем четко описать происходящее, и попутно ткнуть носом в это пятно оператора Ваню.

С Ваней журналистка вообще обращается так, словно это не адекватный взрослый человек, выполняющий свою работу, а какой-то малолетний полудурок, по недоразумению получивший в руки камеру. «Отут ще кров, да, Вань, от… Тут відпочивають пани міліціонери, я вам скажу, вони, бідні, стільки терплять…»; «Вань, давай, давай, погнали, ти молодий, ти можеш» – и все в таком же духе. Вообще, бесконечные обращения к Ване неуловимо напомнили мне песню Владимира Высоцкого «Диалог у телевизора» (она же «Ой, Вань, гляди, какие клоуны!»), и на месте многострадального оператора я не постеснялась бы в выражениях в адрес «коллеги» – даже в прямом эфире.

Общение журналистки с очевидцами также заслуживает внимания. Вот вам прекрасный диалог:

– Слухайте, давайте я вас запитаю. Голосували сьогодні закон та перше читання, за децентралізацію. Ви як молодь бачите ту кров, та… до чого привело то голосування…
– Я крові не бачив.
– То я тобі покажу! Вон там кров, на сходах лежить!
– Угу, бачу.
– То шо ви можете сказати як молодь – нам потрібна децентралізація і отакою ціною?
– Напевно шо.

(Одна из «жертв» журналистки, кстати, четко ответила на ее «каверзные» вопросы о том, что такое децентрализация и кто такие префекты, чем немало ее порадовали. «Ну бачите, люди прийшли подивитися, то хоч знають, шо вони дивилися», – подытожила Дайнод.)

В поисках очередных собеседников Анастасия слегка углубилась в Мариинский парк. «Ідем подивимся, шо люди тут кучкуються в тому парку, хто тут є. Просто, знаєте, хочеться провірити, шоб люди, кияни, які тут знаходяться, шоб вони знали, безпечно тут ходити парком? Тому що, знаєте, вечірня пора, люди вигулюють собак, люди самі себе вигулюють, гуляються тут, і шо тут – страшно, не страшно?» – зудела журналистка в камеру. Собственно, в парке и произошло «нападение». Резвая Анастасия наткнулась на группу людей, которые то ли устанавливали, то ли, наоборот, выкорчевывали крест, и решила поинтересоваться, что происходит. История с крестом, к слову, неплохо изложена в «Фейсбуке» фотографа Сергея Моргунова.

Манера общение журналистки с народом, опять же, заслуживает особого внимания. «А шо там за інсталяція? Ваня, показуй інсталяцію, хай нам люди коментують! Шо то… Мужчина, шо ви тут робите? (мужчина при этом невозмутимо вколачивает крест). Альо, друзі! Ану, мені хтось пояснить? Так, шановні, вас тут багато, я тут одна! Шо це за інсталяція? Телеканал NewsOne, прямий ефір!»

В результате мужчина с крестом, чьего внимания столь настойчиво добивалась журналистка, задал ей встречные вопросы – вроде «почему украинский канал не по-нашему называется», а затем вырвал из рук волшебной Анастасии микрофон. Как выяснилось, перепутал телеканалы NewsOne и LifeNews (в принципе, глобальной разницы между ними теперь и я не вижу – что те, что те работают на редкость непрофессионально и во всех смыслах отвратительно).

С вопросом по поводу того, законно ли отбирать у журналиста микрофон, девушка подошла к полицейским. Те подтвердили, что микрофон отбирать нельзя, работать журналистка имеет право. В результате короткого разбирательства съемочная группа NewsOne все же покинула парк. То ли сработал инстинкт самосохранения, то ли Анастасия устала охотиться за крестоносцами и пятнами крови на колоннах.”

Даний матеріал та інші згадки викликали бурхливу реакцію як журналістів, так і простих громадян. Дещо з цього можна почитати тут. Люди справедливо пишуть, що методи роботи Анастасії дуже схожі з пародійним персонажем кореспондента у шоу “Файна Юкрайна”. При перегляді відео справді часто здається, що це якась пародія. Безперечно, цей випадок потрібно обговорювати і засуджувати поведінку Дайнод. В першу чергу журфаку ЛНУ ім.Франка варто задуматися над цим випадком щоб краще займатися своїми студентами і хоча б навчити їх літературної української мови. Ну а головній героїні цієї історії треба серйозно зайнятися самоосвітою чи знайти для себе більш відповідні заняття.

 

Іван Лендєл

Leave a Comment

Your email address will not be published.

You may also like